Отже, дослідники стверджують, що фіолетового кольору не існує: його створює мозок. Коли ми одночасно бачимо червоні та сині довжини хвиль світла, це збиває з пантелику очі та мозок, оскільки ці кольори перебувають на протилежних кінцях видимого світлового спектра. Аби компенсувати це, мозок згинає спектр у коло, з’єднуючи синій та червоний, щоб отримати фіолетовий.
Хоча цей колір «реальний» у тому сенсі, що ми його бачимо, він виникає в результаті спроби мозку розв’язати плутанину між двома протилежними довжинами хвиль світла.
Відома з дитинства абревіатура ROYGBIV використовується для опису кольорів веселки (видимого світлового спектра): червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього та фіолетового. З кожним із цих кольорів пов’язана певна довжина хвилі світла. А фіолетовий має найкоротші довжини хвиль світла у спектрі, розповіло видання Daily Mail.
У нашому оці зі сприйняттям кольору пов’язані спеціальні клітини, які називають колбочками. Вони бувають трьох типів: для коротких хвиль – колбочки S, що розпізнають синій та фіолетовий; для середніх хвиль – колбочки M, що розпізнають зелений та жовтий кольори; для довгих хвиль – колбочки L, що розпізнають червоний та помаранчевий.
Кожен тип колбочок реагує на певну частину спектра видимого світла. Коли в око попадає світло певного кольору, активуються відповідні колбочки. Потім спеціальні клітини посилають сигнали через зоровий нерв у мозок.
Спочатку таламус, який обробляє сигнали органів чуття, отримує сигнали і починає процес з’ясування того, що ви бачите. Потім сигнали надходять у зорову кору, де мозок аналізує, які колбочки були активовані та якою мірою. Тобто мозок використовує цю інформацію, щоб визначити точний колір.
Якщо світло потрапляє між двома кольорами, наприклад, між синім та зеленим, воно може активувати як S-, так і M-колбочки. Мозок порівнює, наскільки активна кожна колбочка, щоб визначити остаточний колір.
Ця система дає нам можливість бачити не лише основні кольори, але і їхні відтінки, наприклад, синьо-зелений або бірюзовий. А загалом наші очі та мозок можуть розпізнавати понад мільйон різних кольорів.
Можна було б подумати, що мозок обробляє фіолетовий колір аналогічним чином. Зрештою, хіба це не просто суміш червоних та синіх довжин хвиль?
Проте, за словами дослідників, червоний та синій перебувають на протилежних кінцях видимого спектра світла. А отже, вони не повинні змішуватись та утворювати новий колір, принаймні, так вважає людський мозок.
В результаті, коли активуються S-колбочки (синє світло) та L-колбочки (червоне світло), це збиває наш мозок з пантелику. Щоб подолати цю плутанину, мозок фактично викривляє спектр видимого світла в коло так, щоб червоний та синій кольори могли зустрітися, внаслідок чого виникає фіолетовий.
Таким чином наш мозок переконує нас, що ми бачимо колір, якого насправді не існує. Попри цей дещо сумний факт, фіолетовий колір є важливим для людського суспільства. Він символізує владу, розкіш, таємничість, магію, фантазію та багато чого ще.
Отже, якщо ваш улюблений колір – фіолетовий, подякуйте своєму мозку за те, що він його для вас створив.
Фото: pixabay.com
1 коментарів
Цікаве просте викладення складної інформації. Та тільки з деяким підлаштуваннями до рівня пересічного сприйняття. Це не вірне ствердження – “колір не існує”, – адже крім звичайної всім знайомої фізики, що вивчає тільки земні природні явища, є ще і квантова фізика. І наразі вже не секрет, що звичайна фізика в позаземних просторах не працює. Отже, колір існує, тільки він вже з другого рівня виміру )) Тому і символізує магію (тобто те, що я не можу собі пояснити тими знаннями, якими володію)…