Інна Тихонова 
В соціальній, історичній та культурній площині навмисно заподіяна шкода розцінюється як привід для зведення рахунків. Відплата за нанесені страждання чи образу вважається явищем моральним. На помсті будуються сюжети художніх творів, де розправа з кривдниками має шляхетний символізм подолання зла і перемоги справедливості – загальнолюдської цінності, на якій ґрунтується особистий і суспільний лад. Коли герой напруженого бойовика «віддячує ворогові тією ж монетою», глядач задовольняється правильним фіналом. Але чому у реальності заподіяння страждань у відповідь не є джерелом позитивних емоцій? Як помста руйнує внутрішній спокій, пояснюють психологи, яким доводиться рятувати втрачену душевну гармонію месників.
Уява про ідеальне
У соціокультурному контексті справедливістю вважається певний набір уявлень про ідеальні відносини з погляду на сутність і природні права людини. З точки зору філософії права, справедливість є загальною правомірністю і базується на принципах рівності та свободи. Давньогрецькі філософи Платон і Аристотель визначали справедливість як суспільну чесноту та духовну норму. Порушення справедливості в різних суспільствах традиційно вважалося гріхом, тоді як її відновлення навіть через покарання порушників – шляхетною справою. У певних випадках помста розглядається людством як справа честі, хоча вона водночас примножує страждання. Тож треба розібратися в її справжній цінності.
Чи варто романтизувати дію, що народжується з болю, приниження чи образи, яких людина неспроможна перенести? А саме так трактується поняття помсти у тлумачному словнику – як навмисне заподіяння шкоди з метою відплати за причинене зло. Для того, хто вирішує помститися, така дія стає інструментом негайного або відкладеного відновлення справедливості. Хтось карає у відповідь кривдника одразу і на тому вважає порушення своїх прав вичерпаним. А хтось, згідно з відомим висловом «Помста – це страва, яку подать холодною», «консервує» образу до кращих часів, чекаючи слушної нагоди для витонченої розправи. Насправді ж таке розуміння справедливості є лише когнітивним спотворенням.
Психологія помсти
Вивчаючи процеси, які відбуваються в організмі під час помсти, фахівці виявили дві закономірності. Психологічний аналіз помсти і справедливості показав, що гнів посилює насолоду від помсти у близькій перспективі, але у віддаленому часі люди відчувають змішані емоції. Як говорив герой французького бойовика «Леон», «Помста – це добре, поки ти її не здійснив». Психологічні ефекти помсти визначаються зачіпанням мозкових ділянок, пов’язаних із винагородою: ті ж самі зони стимулює вживання наркотиків. Відповідальні за таке відчуття гормони здатні викликати радість не лише внаслідок скоєння дії, а й від її передчуття чи очікування. Тож людині може стати краще вже від самого планування покарання кривдника.
Але надалі, зазначають психологи, помста виявиться не такою солодкою, як це було в творчій уяві – у неї з’явиться присмак гіркоти. Через те, що мстива поведінка пов’язана з виробленням в організмі великої кількості стероїдного гормону кортизолу (регулятора стресу), у подальшій перспективі це загрожує поганими наслідками – депресією, підвищенням артеріального тиску, порушенням обміну речовин, накопиченням жиру на животі і збільшенням ризику цукрового діабету другого типу. Знаючи, як помста впливає на здоров’я, не варто свідомо підігрівати її жагу, йдучи наперекір природі, адже згодом психіка «остигає», і до людини повертається раціональний погляд на речі, коли можна осмислити образу тверезо.
Надмірний ефект
Слабкою рисою помсти є її марність з точки зору можливості вирішення проблеми. Причиною того, чому помста не приносить задоволення, є її неспроможність владнати конфлікт: навпаки – вона призводить до його ескалації. Це стосується і бойових дій, і особистих сварок. Згадаймо повчальну настанову на тему помсти вчителя східних єдиноборств з американського фільму «Хлопець-каратист»: «Війну не зупинити, беручи в ній участь». Окрім перспективи депресії, жага відплати має й інші ризики. До них належить неадекватна відповідь. Месник прагне справедливості відповідно до власного розуміння добра і зла, а ці поняття не є універсальними, тож помстою досягається не справедливість, а її ілюзія.
Психологічні наслідки бажання помсти – подовження травмуючого досвіду. У прагненні компенсації своїх страждань і зняття емоційного напруження месник ризикує досягти надмірного ефекту: замість відновлення рівноваги, помста посилює і подовжує страждання. І звісно, що така тактика ніяк не вирішує ситуацію, а лише запускає ланцюгову реакцію помсти, коли насильство породжує насильство. Якщо до помсти людину спонукають надто сильні емоції, психологи не завжди можуть впоратися з допомогою в їх подоланні: здебільшого це може бути проєкцією на несприятливий минулий досвід, що його неможливо прожити в новій реальності. В такому разі проблему не вирішить жодний спосіб розплати з кривдниками.
Чи варто мститися: психологічний погляд
Водночас помста має й позитивні сторони як потужний емоційний механізм спонукання до дії. І в такому розумінні «погане почуття» може бути корисним. Недаремно ж саме помста споконвіку була еволюційним поштовхом до виживання людства. В можливості поквитатися з кривдником психологи насамперед вбачають важливий ресурс до боротьби. Відчуваючи задоволення від самої думки про покарання того, хто заподіяв зло, жертва агресії знаходить в собі сили для супротиву. На думку еволюційного психолога з Університету Майамі Майкла Маккаллоу, який понад десяток років присвятив вивченню психології відплати та прощення, помста виконує роль стримувального чинника, що охороняє особу від агресії соціуму.
Науковець наводить приклад злочинної банди або в’язниці: коли там хтось когось зачепить, помста все поставить на свої місця, ставши охоронним кордоном від нових зазіхань. «Мало хто наважиться зв’язатися з тим, хто має репутацію месника», – пояснює вчений феномен еволюційної переваги та соціального домінування агресивних людей, які не вибачають образ. Саме прагнення помсти допомагає вижити герою Леонардо Ді Капріо у фільмі «Легенда Г’ю Грасса», коли він по своїй оскароносній ролі повзе з важкими пораненнями небезпечним лісом, щоб покарати вбивцю сина. Той, хто реагує на образу, виявляється в більш виграшній позиції порівняно з тим, хто у відповідь на ляпас «підставляє другу щоку», зазначає дослідник.
Значення помсти
Розглядаючи помсту як знаряддя інстинкту виживання, Майкл Маккаллоу визнає в ній спосіб захисту від негараздів, але не вважає правильним заохочувати людей до помсти: «Усвідомлюючи природність і певну користь такого реагування, ми водночас маємо допомагати людям долати це деструктивне прагнення». То чому ж тоді йдеться про деструкцію? Чим людству шкодить природне почуття, що напевно рятувало життя пращурів? Як свідчать дослідження, помста є переважним чинником, що спонукає до злочинів: нею пояснюються 20% вбивств і 60% ексцесів із застосуванням зброї в американських школах. А у розрізі життя суспільства саме помста має наразі вирішальний вплив на зміну політики.
З помстою дослідники пов’язують перемогу в президентських перегонах, зокрема, Дональда Трампа: видання Washington Post наводило висновок експерта про «помсту білих робітників, ображених на те, що їхні інтереси перестали враховуватися в умовах глобалізації». Вивчивши механізм впливу образи на психіку, дослідник із Університету Вірджинії Девід Честер та його колега з Університету Кентуккі Натан Деволл побачили витоки агресивної реакції в емоційному болю від соціального нехтування, і той біль межував із задоволенням від прояву непокори. Приємне відчуття у процесі помсти тісно змішується з первинним обуренням несправедливістю. Тож люди сприймають напад на свої права з агресією, бо вона приносить задоволення.
Наслідки помсти для психіки
За висновком ще одного дослідника, професора Каліфорнійського університету в Берклі Озлема Айдука, у чоловіків думки про помсту викликають більше задоволення, ніж у жінок. Більш уразливими до образи виявляються невротичні особистості, які є схильними до депресії та тривожності. Відчуваючи образу гостріше за інших, саме люди такого типу найчастіше вдаються до помсти, займаючи оборонну позицію, зазначає вчений, адже «страх, що нею знехтують, людина відчуває як загрозу для існування». Тож агресивна поведінка у відповідь стає рефлекторним реагуванням вразливих особистостей на неприйняття оточення. Водночас не кожна людина, яка легко ображається, є схильною до агресії.
Тоді як один тип особистості не стримує миттєвого пориву помститися за образу, інший у відповідь на зневагу завдає шкоди самому собі, бо саме так повертає відчуття контролю над ситуацією, звертає увагу професор Айдук. Для ілюстрації наслідків нестримної поведінки дослідник наводить легендарний приклад «неспортивного» вчинку Зінедіна Зідана у фінальному матчі чемпіонату світу 2006 року, коли тричі кращий футболіст планети вдарив головою суперника після образливого висловлювання того про його сестру. «Цього не мало статися, – розмірковував месник, якого зрозуміли вболівальники і схвалили чоловіки та жінки. – Мені мій вчинок не подобається, бо він не відповідає тому, якою була моя кар’єра».
Ейфорія триває недовго
Відзначаючи агресію лише як одну з можливих реакцій, дослідники помітили у людей, які стримували бажання помсти, активізацію тих ділянок кори головного мозку, що відповідають за міркування і пригнічення імпульсивних дій. Науковці зробили висновок про можливість навчитися контролювати гнів так само, як люди із залежністю навчаються контролювати свої імпульси, завдяки психологічним практикам. Тактика пригнічення жаги помсти скеровує неконтрольовану руйнівну енергію у соціально прийнятне русло. Це може бути корисною навичкою, що не додасть проблем меснику та його оточенню. Адже солодкою помста є лише на короткому етапі приємного очікування.
Саме тому її, як і будь-який інший вияв агресії, суспільство сприймає негативно. Через те, що помста є спланованою дією, яка має місце після нанесеної образи, вона вважається слабкістю. Психологи розглядають сплановану помсту як шлях до саморуйнування, адже така реакція відбирає багато емоційних і фізичних сил, змушуючи повторно переживати травматичні відчуття. Помста спроможна спровокувати протиправні дії, але не здатна принести бажаного полегшення та звільнення від психологічного тягаря. А щоб отримати сатисфакцію, треба не «віддячувати» кривдникові таким самим злом, а розбиратися з тим, що стало його причиною, і пояснювати людям свій стан.
Як помста впливає на відносини
До помсти людину зазвичай штовхають три чинника: бажання відновити справедливість; прагнення зробити кривднику так само погано, як він зробив тобі; невміння впоратися з образою без вивільнення емоцій. Всі три передумови помсти здатні зашкодити стосункам. Спосіб реагування ударом у відповідь психологи вважають притаманним незрілим людям, які не вміють повідомити про свої емоції в інший спосіб. Імпульсивна реакція стає заміною докладного з’ясування стосунків та обоюдного усвідомлення причин переживань. Варто вчитися пояснювати іншим свій стан, а незрілі люди цього робити навіть не намагаються. Наслідок такого підходу – в афоризмі Махатми Ганді: «Принцип «око за око» зробить світ сліпим».
Гнучкість в реакціях не виключить повторення образ, але позитивно вплине на взаємостосунки з оточенням. Тож варто взяти цю пораду психологів на озброєння. А ось що говорять фахівці про відновлення шляхом помсти справедливості. Таке бажання є притаманним людям, які звикли покладатися лише на себе, і може бути спричинене самовпевненістю, відчуттям власної безкарності або навпаки – безпорадністю та загнаністю у кут. Щоб було легше пережити несправедливість, треба розуміти, що кривдник може бути покараний і без вашої участі. Якщо обурлива поведінка є для якоїсь людини нормою, то за неї доведеться відповідати колись так чи інакше. Як казав Лао-Цзи, «Не мстися тому, хто причинив тобі зло, а сядь на березі ріки і чекай, коли мимо пропливе труп твого ворога».
Як позбутися бажання помститися
Альтернативний спосіб виправити ситуацію – взяти паузу, щоб заспокоїтися. Варто дати собі час «охолонути». Коли емоції схлинуть, ситуація може виявитися дещо іншою, ніж здавалося. Особливо це стосується прагнення відновлення справедливості: це поняття ґрунтується на особистих переконаннях, а не на об’єктивній істині. Поспішна реакція нерідко виявляється надмірною, коли насправді кривдник не заслуговує на ту кару, котру придумав для нього месник. І навіть якщо з нами дійсно вчинили погано, краще вирішити ситуацію екологічно. Як саме? Відмовитися від помсти як заподіяння зла у відповідь. Це не означає відмови від захисту себе. Ніхто не змушує залишати образу без уваги. Наприклад, обговорення образи може бути більш дієвим за помсту з огляду на довгострокові позитивні наслідки.
Якщо ж постраждала сторона дійшла висновку, що втрачену довіру неможливо відновити, то найкращим способом відновлення безпечного простору і захисту особистих кордонів буде припинення відносин, а не спроби покарання. Як казав Френк Сінатра, «Найкраща помста – величезний успіх». Психологи мають в своєму професійному арсеналі безліч пояснень, чому відмова від помсти приносить полегшення. Згідно численних досліджень, покращення психічного здоров’я у перспективі забезпечує прощення як шлях до звільнення від ненависті. Замість обрання тактики Аль Капоне («Чи можна пробачити ворога? Бог простить! Наше завдання – організувати їхню зустріч»), варто дослухатися до багатовікової мудрості Сенеки, який найприкрішим родом помсти вважав визнання кривдника «негідним нашої помсти».
Фото: pixabay.com, pexels.com
