За даними експертів Інституту океанографії Скріппса в Сан-Дієго (США), середньомісячний рівень CO2 вперше перевищив 430 частин на мільйон (ppm).
Середній показник травня 2025 року досяг 430,2 частини на мільйон – найвищого рівня з початку точних вимірювань 67 років тому.
Чому це має непокоїти людство?
Що більше CO2 в атмосфері, то вища швидкість глобального потепління, яке одного разу може зробити поверхню Землі надто гарячою для життя людей. Значні концентрації вуглекислого газу також спричиняють численні проблеми зі здоров’ям. Серед них – когнітивні порушення, сонливість, нудота, а у крайніх випадках навіть смерть.
«Ще один рік, ще один рекорд. І це сумно», – сказав Ральф Кілінг, директор програми Scripps CO2 з вивичення проблем, пов’язаних із вуглекислим газом.
Він також додав, що рівень CO2 у Північній півкулі досягає піка саме у травні. Як і інші парникові гази, вуглекислий газ діє як ковдра, утримуючи тепло та нагріваючи нижні шари атмосфери, розповіло видання Daily Mail. Це змінює погодні умови та призводить до екстремальних явищ, таких як хвилі спеки, посухи, лісові пожежі, сильні зливи та повені.
Підвищення рівня CO2 також сприяє закисленню океану, що ускладнює формування твердих скелетів та панцирів морськими організмами, такими як ракоподібні та корали.
Тривожні цифри
Нові шокові виміри експерти отримали в обсерваторії Мауна-Лоа – дослідницької станції на Гавайських островах, розташованої на схилах вулкана Мауна-Лоа – на висоті близько 3400 метрів.
За даними дослідників, середньомісячне значення обсерваторії за травень 2025 року – 430,2 ppm – на 3,5 ppm вище за травневий показник 2024 року.
CO2 є найпоширенішим парниковим газом, що утворюється в результаті діяльності людини. Він може зберігатися в атмосфері та океанах протягом тисяч років.
На думку вчених, нинішня концентрація вуглекислого газу в атмосфері Землі еквівалентна тій, що спостерігалася на планеті 4,1-4,5 мільйона років тому, у період, який вчені називають «пліоценовим кліматичним оптимумом». Тоді рівень Світового океану був на 24 метри вищим, ніж тепер, а середня світова температура – на 3,9 °C вищою за доіндустріальний рівень. Фактично, клімат у той період був таким теплим, що великі ліси вкривали райони Арктики, які нині являють собою безплідну, холодну тундру.
Дослідники уточнили, що нові вимірювання обсерваторії Мауна-Лоа відбивають середній стан CO2 в атмосфері Північної півкулі. А тим часом у Південній півкулі концентрація CO2 ще не перевищила позначку 430 ppm.
До речі, першим, хто зрозумів, що, рівень CO2 у Північній півкулі досягає піку у травні, був батько Ральфа Кілінга – Чарльз Девід Кілінг, у минулому – також кліматолог-дослідник Інституту океанографії Скріппса. У 1958 році він почав відстежувати концентрацію CO2 в обсерваторії Мауна-Лоа та задокументував довгострокове збільшення, що нині відоме як крива Кілінга.
Фото: pixabay.com
