Команда археологів з Університету Гранади (Іспанія) відкопала та реконструювала дивовижний ремісницький артефакт бронзового віку.
Йдеться про вертикальний дерев’яний ткацький верстат з глиняними обтяжувачами, який був виявлений на археологічному пам’ятнику Кабесо Редондо. Завдяки цій знахідці науковці отримали безпрецедентне уявлення про давній розвиток текстильних технологій у західному Середземномор’ї. Зокрема й про те, як ускладнилося тамтешнє виробництво тканин у II тисячолітті до н. е.
Обвуглені деталі виявленого верстата дивовижним чином збереглися, хоч він і був виготовлений з дерева та органічних волокон.
Про що дізналися дослідники?
Такі верстати з обтяжувачами широко використовувались в доісторичній Європі для виробництва тканин. Саме завдяки грузилам – глиняним або кам’яним – нитки в цих пристроях утримувалися в натягнутому стані, розповіло видання Phys.org.
І саме грузила допомогли археологам отримати цінну інформацію про перехід від одного етапу виробництва текстилю до іншого.
«Текстильне виробництво південно-східної Іберії бронзової доби добре відоме, зокрема, завдяки дослідженню грузил ткацьких верстатів і пряслиць. Однак дерев’яні компоненти рідко зберігаються, що серйозно обмежує наші можливості у вивченні морфології верстатів, їхньої просторової організації та методів ткацтва», – зауважив доктор Рікардо Е. Бассо Ріал, провідний автор дослідження.
За його словами, цей добре збережений стародавній верстат надав команді рідкісну можливість поглибити уявлення про розвиток текстильного виробництва у бронзову добу.
Проаналізувавши дерев’яні уламки та глиняні обтяжувачі, дослідники реконструювали зовнішній вигляд ткацького верстата. Археологи виявили, що дерев’яні деталі були вироблені з місцевої алепської сосни. Але по-справжньому унікальними виявились грузила. Річ у тім, що вони були значно легшими, ніж інші зразки, раніше виявлені в середземноморській Іберії.
Команда дійшла висновку, що це, ймовірно, пов’язано з переходом до виробництва тонших та різноманітніших тканин.
Важливість перехідного моменту
«Завдяки характеристикам грузил ткацького верстата можна припустити, що на ньому можна було виробляти не лише полотняні тканини, але й, можливо, більш щільні та технічно складніші, навіть саржеві», – сказав доктор Бассо Ріал. На його думку, йдеться про значний крок уперед у «розумінні текстильної технології бронзового віку на Піренейському півострові».
Найбільш поширеними тканинами, що тоді вироблялися, були полотняні тканини з рослинних волокон, такі як льон. А саржеві тканини поширились лише на початку I тисячоліття до н. е.
Важливо наголосити, що тканини саржевого переплетення зазвичай виготовлялися з вовни. А отже, можна припустити, що Кабесо Редондо було важливим місцем «текстильної революції»: технічної диверсифікації текстильних виробів, пов’язаної з використанням вовни.
«Це відкриття дало нам рідкісну можливість побачити ткацький верстат, що використовувався близько 3500 років тому, та зазирнути в повсякденне ремесло ткачів бронзового віку», – підсумував доктор Бассо Ріал.
Результати дослідження опублікував журнал Antiquity.
