Ніла Іваненко 
Дивовижні супутникові знімки демонструють гігантське, майже ідеальне хмарне коло, що утворилося в самому серці Тихого океану понад 10 років тому. Хоча цей тип хмар не є якимось надзвичайним, украй рідко можна знайти його в такому ізольованому середовищі, кажуть експерти.
За інформацією Земної обсерваторії (Earth Observatory) NASA, дивну структуру завширшки 450 км дослідники виявили «за кілька тисяч кілометрів на південний захід від Гавайських островів». У цьому вченим допоміг спектрорадіометр помірної роздільної здатності MODIS, встановлений на супутнику Terra.
Пухнасте кільце складається з купчастих хмар, що утворили так званий конвективний осередок Релея-Бенара. Метеорологічне явище, відоме як конвекція, обумовлене підйомом і опусканням повітря, нагрітого або охолодженого до різних температур.
За даними Національного управління океанічних та атмосферних досліджень США (NOAA), є два типи хмарних осередків: закриті, що виникають, коли холодне повітря опускається навколо їхніх меж, спричиняючи утворення хмар у їхніх центрах; відкриті, що виникають, коли холодне повітря опускається в центр, спричиняючи утворення хмар навколо їхніх меж. Хмарне кільце на супутниковому знімку було утворене як закритий осередок, розповіло видання Live Science.
Як правило, осередки хмар мають шестикутну форму та зазвичай виникають поряд з іншими осередками такого самого типу, створюючи на небі помітні візерунки.
За даними науковців Земної обсерваторії, ізольоване хмарне кільце виникло посеред Тихого океану завдяки потоку теплого повітря над невеликим островом або «клаптиком» води, що був перегрітий сонцем.
«У міру того, як тепле повітря ставало плавучим та підіймалося, ймовірно, утворювалися купчасті хмари та, зрештою, плями легкого дощу. Дощ охолоджував повітря під хмарами, спричиняючи низхідний потік, що спрямовував охолоджене дощем повітря назовні від початкового місця розташування хмар», – пояснили дослідники Earth Observatory. «Коли охолоджене дощем повітря зустрічалося з теплішим повітрям на краю осередку, воно, ймовірно, виштовхувало тепле повітря вгору, внаслідок чого утворилося кільце купчастих хмар», – додали вони.
Осередок хмар розташувався на південь від зони внутрішньотропічної конвергенції (ICZ) – пояса низького тиску поблизу екватора, де пасати спричиняють часті грози та сильні зливи. Науковці вважають, що це також могло зіграти певну роль в утворенні хмарного кола.
Поверхня океану на схід від хмарного кільця (на знімку – праворуч) має металічний блиск. Це результат сонячного відблиску, коли сонячне світло відбивається від моря і повертається назад у спостережний космічний пристрій.
Документування цього явища є надзвичайно важливим для науковців. Річ у тім, що до цього часу осередки хмар були зафіксовані лише 1961 року. Їхні знімки зробив супутник NASA Television Infrared Observation Satellite 1 (TIROS-1) – перший повномасштабний метеорологічний супутник, що був запущений в космос. До цього складні візерунки осередків зазавичай залишалися непоміченими експертами, засвідчили в Earth Observatory.
Фото: NASA
