У невеличкому ставку міста Медісон (штат Вісконсин, США) подружжя канадських журавлів (Antigone canadensis) виховує окрім кровного дитинчати малюка канадської казарки (Branta canadensis).
Тут часто можна побачити кумедну картину: пара канадських журавлів поважно крокує болотом, а за ними шкандибають їхнє руде чадо та пухкеньке пташеня з жовтим пір’ячком – дитинча канадської казарки.
Орнітологи повідомили, що це лише третій підтверджений випадок такого міжвидового всиновлення. 2011 року канадська казарка жила поруч із журавлем і поводилася як журавель. 2019 року міжвидове всиновлення було зафіксоване в Мічигані, і ось нещодавно, 2024-го, – в Медісоні.
Ці випадки почастішали не випадково, вважає Енн Лейсі, експертка з Міжнародного фонду журавлів. Популяції канадських журавлів і канадських казарок останніми десятиліттями відновилися. Ці птахи, як лисиці та койоти, стали дедалі частіше завойовувати міські ландшафти. Переселення спричинило тісне зближення видів, пише Smithsonian Magazine.
Яким чином гусеня опинилося в родині журавлів, залишається предметом суперечок. Деякі експерти та фотографи вважають, що канадська казарка могла відкласти яйце у гніздо журавлів. Інші припускають, що журавлі захопили гусяче гніздо, в якому було яйце, після того, як весняні паводки змили їхнє помешкання. Але одне можна сказати напевно: коли гусеня вилупилося, воно сприйняло журавлів як рідних істот і тепер ходить разом з ними, як зі справжніми батьками.
Місцева фотографка Марджорі Райн однією з перших побачила незвичайну родину. Найбільше вразило пані Райн те, як реагував на усиновленого гусеня батько-журавель: «Він здавався дуже люблячим». Це було зворушливо: журавель з гладкими ногами ніжно доглядав жовту пухнасту кульку, що лежала поруч.
Численні спостерігачі бачили, як до сім’ї журавлів раз у раз наближалися гуси. Вони кружляли над гніздом, голосно регочучи та навіть кидаючись на пару. Але коли вони підбиралися надто близько, «тато відганяв їх своїми могутніми крилами», – розповідає фотограф Алан Гінзберг, який був свідком кількох таких зіткнень.
Орнітологи занепокоєні тим, що майбутнє гусеняти може бути вельми драматичним. Гуси та журавлі багато в чому відрізняються, зокрема, за раціоном, поведінкою та стратегіями міграції. Журавлі всеїдні, гуси – травоїдні. «Коли я вперше почула про це минулого року, мала деякі реальні побоювання з приводу гусеняти. У цих птахів зовсім різний раціон», – каже Лейсі.
У міру дорослішання гусеняти ще однією проблемою для нього може стати міграція, вважає Майкл Ворд, орнітолог з Іллінойського університету в Урбані-Шампейні. Журавлі часто літають на висоті близько 1,5 км – так високо, що їх ледве видно, тоді як гуси зазвичай мігрують на висоті від 300 до 900 метрів та нижче. До того ж вони відлітають з Вісконсина у вересні, а журавлі, як правило, починають мігрувати в жовтні-листопаді, після першого похолодання. «Можливо, всиновлений гусак мігрує разом із журавлями. Однак можна очікувати, що в нього виникнуть фізіологічні проблеми», – зазначає Ворд.
Чи доживе гусеня до дорослого віку і чи спробує мігрувати – невідомо. Хоча батьки-журавлі й пильнують своїх малюків, пташенята постійно наражаються на ризик. Найбільшою загрозою для них є наземні хижаки, такі як єноти, лисиці та койоти, особливо рано-вранці або ввечері, коли батьки вирушають на пошуки їжі, пояснює Лейсі.
Та хоча в гусеняти, вирощеного журавлями, може бути менше шансів на виживання, вони все ж існують, додає трохи оптимізму Ворд. За його словами, це пташеня не обов’язково приречене на ранню смерть: згодом воно може возз’єднатися зі своїм видом. Лейсі поділяє цю думку: «Птах може приєднатися до зграї гусей».
Фото: www.facebook.com/marjorie.rhine
