Найбільший острів планети нині поводиться вельми зухвало. Гренландія, що є автономною територією у складі Королівства Данія, змінює форму, десь стискається, десь розширюється. Ба більше: дрейфує на північний захід. В умовах глобального потепління, коли на Землі стає дедалі менше льоду, ці дивні метаморфози можуть негативно вплинути на майбутнє навігації в регіоні.
Так вважає міжнародна команда науковців під керівництвом Данського технічного університету (DTU). Протягом 20 років вона аналізувала дані GPS, відстежуючи 58 конкретних точок на території Гренландії, розповіло видання Science Alert. Вчені помітили, що в міру пересування суші на північний захід приблизно на два сантиметри на рік острів розширюється в одних місцях і стискається в інших.
«Загалом це означає, що Гренландія стає трохи меншою, але в майбутньому ситуація може змінитися через те, що танення прискорюється», – пояснив геофізик Данжал Лонгфорс Берг, провідний автор дослідження.

Про що ще дізналися вчені?
На гренландську кору впливають здебільшого три геологічні сили: рух тектонічних плит, ослаблення тиску на корінні породи в міру танення сучасних льодовиків, а також так звана льодовикова ізостатична стабілізація (або адаптація) – рух у земній корі внаслідок танення льоду.
Використовуючи комбінацію даних зі станцій глобального позиціювання по всій Гренландії, комп’ютерне моделювання, показання кількох тисяч інших станцій GPS по всій Північній Америці та оцінки переміщень за останні 26 000 років, команда змогла розділити ці три фактори.
Завдяки цьому дослідники отримали найточніші на сьогодні виміри руху Гренландії, особливо щодо горизонтального зміщення острова. Ця робота допоможе вченим поліпшити майбутні моделі руху Гренландії та краще розуміти те, як планета реагуватиме на наслідки зміни клімату.
«Лід, що розтанув упродовж останніх десятиліть, виштовхнув Гренландію назовні та спричинив підняття земної поверхні, а отже, за цей період територія острова фактично збільшилась», – сказав Берг.

«Водночас ми спостерігаємо, як Гренландія підіймається та опускається через доісторичні зміни в крижаних масивах, що пов’язані з останнім льодовиковим періодом та його завершенням», – додав учений.
Коли такі великі масиви льоду формуються на Землі або зникають, наслідки можуть бути непередбачуваними. Тож науковці продовжують уточнювати оцінки можливих наслідків зникнення льоду навколо обох полюсів.
«Важливо розуміти рухи суші. Вони, звісно, цікаві для геологічних наук. Але також мають вирішальне значення для геодезії та навігації», – зауважив Берг.
Результати дослідження опублікував журнал Geophysical Research: Solid Earth.
Фото: Unsplash






