Інна Тихонова 
Ріпак в Україні є однією з культур масового вирощування та експорту. Але попри поширення на наших полях цієї рослини, олія з неї не здобула визнання в українців. І даремно: об’єктивних підстав для такого ігнорування немає, адже насправді олія з насіння ріпаку перевершує за користю соняшникову. Фахівці назвали вагомі причини споживати обділений увагою жир у складі багатокомпонентних страв, розповіли про користь і шкоду ріпакової олії та пояснили різницю між рафінованим і нерафінованим продуктом.
Антиоксидантні властивості
Насамперед ріпакова олія вирізняється значною кількістю токоферолів у своєму складі. В одній столовій ложці цього рослинного жиру міститься майже третина (27%) денної потреби людини у вітаміні Е – це навіть більше, ніж в оливковій олії. Вітамін Е є потужним антиоксидантом, який забезпечує функціонування м’язів і бере участь у процесах кровотворенн
Завдяки токоферолам, продукт є важливим для збереження молодості та краси. Крім користі ріпакової олії для волосся і шкіри, вона запобігає розвитку дегенеративних захворювань нервової системи та м’язів. Токофероли не залишають шансів хворобі Альцгеймера, атеросклерозу, захворюванням серця, мозку, легень і печінки.
А ще ріпакова олія є багатою на кверцетин – флавоноїд з антиоксидантним ефектом захищає організм від негативного впливу вільних радикалів і протистоїть пошкодженню клітинних мембран. Це значить, що ріпакова олія має протиракову дію, бореться зі старінням, підтримує імунну систему, протистоїть вірусам і запаленню, запобігає катаракті, діабету й остеопорозу.
Ідеальне співвідношення
Ріпакова олія має перевагу перед іншими оліями за вмістом шкідливих для судин та ШКТ насичених жирів – їх тут найменше: лише 7-8 г/100 г (у соняшниковій – 10 г/100 г, тоді як денну кількість лікарі радять обмежувати 18 г). Низький вміст насичених жирів і присутність омега-3 позитивно впливає на рівень холестерину, оздоровлюючи серцево-судинну систему.
В олії з насіння ріпаку містяться всі корисні жирні кислоти: омега-3, омега-6 та омега-9. Найціннішою з них є омега-3, а решта жирних кислот не мають перевищувати допустимі норми. В багатьох же рослинних оліях жири омега-6 суттєво переважають над іншими, через що створюється їх надлишок у раціоні і знижується користь від споживання продукту.
Ріпакова олія характеризується оптимальним співвідношенням омега-6 до омега-3 – 2:1. Для порівняння, в олії волоського горіха воно складає 5:1; в олії авокадо – 12,5:1; в оливковій – 14:1; в соняшниковій – 16:1; в кукурудзяній – 46:1; в кунжутній олії – 138:1. «Програє» ріпакова олія за балансом омега-6 і омега-3 лише лляній олії з її показником 0,2:1.
Сприяє схудненню
Ріпакова олія активізує обмін речовин і пожвавлює процеси травлення, добре впливаючи на роботу кишківника та жовчного міхура. Це сприяє схудненню й утриманню досягнутої ваги. До того ж вітамін К у складі ріпакової олії (тут його 15 г/100 г, що становить 10% денної потреби) бере участь у процесах детоксикації в печінці і запобігає утворенню каміння в нирках.
У ріпакової олії є ще одна властивість, яка допомагає тим, хто втрачає вагу: вітамін Е та омега-3, що містяться у продукті, є хорошою профілактикою обвислої шкіри – небажаного ефекту, що з’являється при схудненні. Ріпакова олія – це знахідка для красивої шкіри, яка під час схуднення зберігає вологу, тож не втрачає пружності, швидко повертаючись у форму.
А ще одним приємним бонусом є особливість використання ріпакової олії для смаження. Як відомо, смажені страви не сприяють втраті ваги та ще й засмічують організм канцерогенами від горілого жиру. Ріпакову олію можна використовувати у термічній обробці страв (зокрема, запікання), бо вона має високу точку горіння (димлення) – 230°C.
Шкода ріпакової олії
Некорисною олія з насіння ріпаку може бути лише при зловживанні нею. Особливе значення це застереження має тоді, коли є порушення в роботі шлунково-кишкового тракту (холецистит, ентероколіт, діарея). Якщо ШКТ працює нормально, при помірному споживанні ріпакова олія шкоди не завдасть. Межею добового споживання мають бути 30 г олії на день.
Фактором ризику є наявність у цьому рослинному жирі ерукової кислоти (омега-9), яка негативно впливає на печінку. Але наразі сировина для ріпакової олії вирощується зі спеціально виведених сортів з мінімальним вмістом ерукової кислоти, тож наразити на небезпеку для здоров’я може споживання щонайменше 100 г ріпакової олії на день.
Окрім жовчокам’яної хвороби, до протипоказань для вживання ріпакової олії належать порушення в роботі печінки (зокрема, гепатит). Зашкодити печінці токсичною дією здатна ріпакова олія з окисленими жирами, тому зберігати продукт потрібно в темній тарі чи шухляді, без можливості тривалого контакту з прямим сонячним світлом.
Рафінована чи нерафінована?
При виборі між двома варіантами ріпакової олії треба керуватися уподобаннями та потребами. Нерафінована ріпакова олія – це вичавлений продукт у природному стані, без додаткової обробки. Така олія містить більше поживних речовин, які не втрачаються у процесі очищення, але має менший термін придатності, порівняно з рафінованою олією.
Рафінована ріпакова олія очищується від бруду, запахів і шкідливих речовин, але водночас вона втрачає і частину поживних речовин. Натомість така олія є більш стійкою до високих температур і має довший термін придатності. А концентрації жирів омега-3 й омега-6 в обох видах ріпакової олії – приблизно однакова.
Отже, якщо критично важливим є більш високий вміст поживних речовин і є намір вжити олію швидко, тоді варто обирати нерафіновану ріпакову олію, яка відповідає цим умовам. А якщо мають значення більша стійкість до високих температур і довший термін придатності, то кращим вибором стане рафінована ріпакова олія.
Ріпакова чи соняшникова?
І наостанок підсумуємо, чи можна ріпаковою олією замінити соняшникову. Хоча за вмістом вітаміну Е у них – паритет, ріпакова олія містить менше шкідливих насичених жирів і більше корисних ненасичених жирних кислот типу омега-3. Різниця – у більш вираженому смаку і запаху соняшникової олії, і це може бути як перевагою, так і недоліком.
Характерний смак і запах соняшникової олії здатний зіпсувати страви, де він не поєднується з іншими компонентами, і в такому разі доречно використовувати більш універсальну ріпакову олію, яка майже не має запаху, тому годиться для різноманітних страв. У заправці салатів для балансу жирних кислот варто чергувати різні види олій (ріпакову, оливкову, лляну).
І якщо в салатах не має значення, якій олії надати перевагу, то для смаження ріпакова олія підходить краще, адже має вищу термостійкість і повільніше утворює шкідливі альдегіди, а соняшникова швидше горить (хоча рафінована «конкурентка» так само годиться для смаження). Тож у підсумку ріпакова олія є кориснішою за соняшникову і цілком може замінити її в раціоні.
Фото: Openverse, Unsplash
