Команда дослідників Лундського університету повідомила, що метелик богонг – вид австралійської молі Agrotis infusa – практикує навігацію за зірками.
Щороку комаха здійснює епічну подорож Австралією. Коли у країні настає тепла весна, мільярди метеликів богонг злітають вночі, аби подолати близько 1000 кілометрів до прохолодних висотних печер в Австралійських Альпах, де вони ніколи раніше не були.
Там комахи занурюються у літню сплячку (естивацію), щоб перечекати спекотну пору, перш ніж розлетітися для розмноження восени. Науковців давно заворожувало те, що метелики богонг безпомилково знаходять дорогу до печер. Життя Agrotis infusa триває лише один рік, тож маршрут має бути якимось чином чітко запрограмований.
Головоломка розгадана: їх ведуть за собою зірки
Для навігації на великі відстані різні тварини покладаються на різні знаки та стимули. Попередні дослідження університетської команди під керівництвом Девіда Дреєра та Еріка Ворранта показали, що метелики богонг орієнтуються в польоті за допомогою магнітного поля Землі та візуальних сигналів. Але нещодавно виявилося, що магніторецепція в цьому процесі не відіграє такої значущої ролі, як раніше думали вчені.
Команда провела серію експериментів, щоб з’ясувати, які саме візуальні підказки використовує ця австралійська міль. Науковці скористалися системою котушок Гельмгольца, що нейтралізує магнітне поле Землі. А потім спроєктували на стелю закритої камери (такого собі «планетарію») зоряне небо та помітили, що метелики летять на північ, тобто так, як це відбувається у природних умовах. Демонструючи зображення зірок, учені паралельно реєстрували мозкову активність комах.
«Дуже тонкий скляний електрод (тонший за волосину людини) вводиться в певні ділянки мозку молі та проникає в клітинну мембрану певних нейронів, пов’язаних із навігацією. Сигнал або електрична активність такого нейрона посилюється, і її реєструють для подальшого аналізу», – пояснив Дреєр.
Отже, нейрони комах реагували на зміни зоряного неба, і метелики впевнено летіли у потрібному напрямку, розповіло видання Science Alert.
Подорож метелика богонг триває кілька тижнів. Якщо міль не дістанеться печери до літа, вона не доживе до наступного сезону розмноження.
Поки що дослідники точно не знають, на яких зоряних знаках метелики богонг засновують свою навігацію. Проте дослідження команди ясно показало, що за відсутності магнітного поля, але обов’язково під зоряним небом, вони здатні знаходити правильний шлях.
Для наступних досліджень в команди залишилося кілька нерозгаданих загадок. По-перше, як міль Agrotis infusa дізнається, в якому напрямку їй потрібно рухатися? І, по-друге, як вона знає, коли треба зупинитися?
«Те, що крихітна комаха з розмахом крил у 5 см і мозком, що становить десяту частину рисового зерна, примудряється пролетіти близько 1000 км вночі, просто використовуючи зірки для визначення курсу, вражає», – сказав Дреєр.
Результати дослідження опублікував журнал Nature.
