Кішки деяких порід не проти плавання. Наприклад, турецький ван та мейн-кун буквально обожнюють воду. Однак багато власників кішок переконалися, що стереотип про ненависть їхніх улюбленців до води є вельми актуальним.
Але чому котики ненавидять воду?
Спеціальних наукових досліджень, присвячених взаєминам кішок із водою, не проводилося. Проте, за словами експертів, деякі потенційні підказки можна знайти в біології та історії еволюції кішок, а також особливостях їхнього виховання.
Крістін Вітале, відома американська фахівчиня з поведінки тварин, підозрює, що предок домашньої кішки – африканська дика кішка Felis silvestris lybica – значною мірою винна в тому, що сучасні свійські котики уникають води.
Деякі дикі кішки, такі як тигри або ягуари, полюбляють плавати, щоб урятуватися від комах, охолодитися й навіть влаштувати засідку на здобич. Однак вище згадана африканська дика кішка мешкає переважно в пустельних умовах, де вона рідко натрапляє на водойми, каже пані Вітале.
«Для цієї породи не характерне полювання поблизу води або у воді. Значну частину раціону африканських диких кішок становлять наземні тварини, такі як гризуни. З огляду на це не дивно, що домашні кішки не особливо полюбляють воду», – розповіла Крістін Вітале виданню Live Science.
Однак Джонатан Лосос, професор біології Вашингтонського університету та автор книги «Котяче нявкання: як кішки еволюціонували від савани до вашого дивана», не повністю переконаний у цій теорії. Він зазначив, що походження тварини з пустелі не означає, що вона має боятися води. До того ж ареал проживання африканських диких кішок тягнеться й до менш посушливих місць. А отже, деякі представники цього виду стикаються з водою протягом свого життя.
А тим часом Дженніфер Вонк, професорка Оклендського університету та експертка з когнітивного розвитку тварин, назвала ще одну можливу причину нелюбові котів до води. На думку науковиці, мокрий стан фізично неприємний цим пухнастикам, і потенційно він може порушити їхній нюх.
«Їхнє хутро просочується водою та ускладнює рухи, через що вони, ймовірно, почуваються вразливими», – пояснила пані Вонк.
Вода може маскувати природний запах кішки або вносити нові запахи, до яких вони є чутливими. За словами професорки Вонк, кішки, приміром, вловлюють запахи неприємних хімічних речовин у водопровідній воді.
А пані Вітале додала, що намокання хутра послаблює дію природних феромонів кішки, а це може спричинити у тварини стрес.
Сукупність факторів
Зрештою, ненависть кішок до води може бути зумовлена не однією причиною, а сукупністю кількох факторів.
На думку Крістін Вітале, це, наприклад, «поєднання природної огиди та набутої поведінки». Ранній досвід кошеняти може зіграти важливу роль у ставленні до води на все життя. Щоправда, прямих досліджень того, чи впливає рання взаємодія кошенят з водою на майбутню любов до неї, немає. Але експерти знають, що знайомство котиків з різними предметами, звуками, запахами та текстурами допомагає їм стати впевненішими в дорослому житті. Цей процес, що називається соціалізацією, передбачає також і взаємодію з водою.
Імовірно, якщо кішка росла поруч із водою, то в дорослому віці вона спокійніше ставитиметься до купання. Проте, як зауважила пані Вітале, кожен кіт індивідуальний. «Навіть перебуваючи в контакті з водою, деякі кошенята можуть відчувати огиду до води, тоді як інші, які ніколи не контактували з водою, можуть отримувати від неї задоволення», – додала експертка.
