Першим боєм людини зі старістю психологи називають кризу 40-45-річних, а наступна вікова криза припадає на 60-70 років. Відчуття втрати, розчарування та безпорадності є неприємними супутниками періоду зрілості, але через них потрібно пройти, щоб зрозуміти, як жити далі. Більш реалістична життєва позиція, що виникає внаслідок вікових криз, допомагає набути нових форм взаємовідносин з навколишнім світом. Якщо кожна вікова криза – це зміна нашого світогляду та статусу у суспільстві, то її головний урок – навчитися позитивно сприймати оновленого себе.
Психологія старості
На відміну від «поворотних моментів долі» ранніх років життя та молодості, вікові кризи зрілих періодів і старості вивчені менше. У другій половині життя «віхи» виникають рідше, і протікають вони зазвичай більш приховано, але це не означає, що пережити їх легше. Перебудова свідомості та переорієнтація на нові цілі, що ведуть до зміни діяльності і відносин, справляють глибокий вплив на подальший розвиток особистості.
Ми більше не ходимо на роботу, не живемо з дітьми й онуками і, можливо, поховали близьких. Соціальна ізоляція, брак спілкування та проблеми зі здоров’ям негативно позначаються на психології людей похилого віку і нерідко виливаються у нервові зриви та депресію. Посилює сум страх смерті: жага до життя в живому організмі є настільки сильною, що розум не може змиритися з неминучістю кінця.
А ще одним поширеним соціальним страхом у психології старості є геронтофобія, тобто страх старості. Нас непокоїть перспектива старіння: одних страшить стареча неміч і вікові зміни, інші відчувають відразу до людей похилого віку, тому що старі люди нагадують, на кого неминуче перетвориться кожен із нас. У різних країнах фіксуються навіть випадки самогубств на тлі появи ознак старості.
Психологи також відзначають дві крайнощі. Перша – коли зрілі люди ігнорують вікові зміни, не роблячи поправку на вік ні в зовнішньому вигляді, ні в способі життя, що виглядає жалюгідним і викликає співчуття. Інша – коли люди взагалі перестають доглядати себе, викликаючи гидливість у оточуючих. Приймати старість гідно – це органічно налаштовувати себе на новий ритм життя, зберігаючи повагу суспільства.
Професійні проблеми
Шлях до поваги – фахова реалізація, тож за умови збереженого здоров’я варто триматися за справу, яка робить людину потрібною і самодостатньою, не даючи старіти. Проблемою є втрата роботи: звільнення сприймається як поразка. Виникають дві основні емоції: страх («Що буде далі?») та образа («Чому звільнили саме мене?»). А при думці, що про звільнення дізнаються колеги, родичі та друзі, до страху й образи приєднується сором.
Для багатьох людей їх місце роботи є візитівкою, важливою складовою образу і самовідчуття, тому при звільненні вони частково втрачають обличчя. Доводиться перебудовувати свій образ, а це глибша проблема, ніж може здатися на перший погляд. Стан безнадійності посилюється, якщо, зосереджуючись на ситуації, людина ігнорує інші сторони життя. Психологи наводять приклади емоційного колапсу за різних типів поведінки.
Жертва
Звільнений увесь час скаржиться на несправедливість рішення керівництва, заганяючи себе в стан жертви і справляючи тим самим враження слабкої людини, яка ніби визнає, що заслужила на такий вердикт. Якщо цей стан у собі культивувати, то вийти з нього з часом буде щораз важче – це призведе до зниження самооцінки та самознищення.
Агресор
Інші у відповідь на звільнення починають звинувачувати у всіх гріхах колег і «невдячного роботодавця». Протиставляючи себе іншим, вони ставлять хрест на взаєминах навіть із тими, хто спочатку їм співчував. З почуттям образи складно буде знайти й нове місце: коли на співбесіді кандидати критикують колишню роботу, це не додає їм шансів на наступне працевлаштування.
Приречений
Ще один варіант поведінки – розцінювати звільнення як смертний вирок, але зовні демонструвати абсолютний спокій. Людина не дає виходу емоціям і ні з ким не обговорює те, що сталося, бо просто не в змозі розкрити іншим особисту драму. Звільнений навіть може вдавати, що продовжує ходити щодня на роботу, обманюючи всіх і самого себе. Відчуття самотності в такому разі посилюється до переживання безглуздості життя.
Правильне рішення
Важливо відсторонитися від проблеми і сконцентруватися на тому, щоб піти з мінімальними втратами як у психологічному, так і матеріальному плані, зберігши нормальні стосунки з керівництвом та колегами. Психологи радять поводитися так, ніби ми самі ухвалили таке рішення, звільнившись за власним бажанням. І почасти це буде правдою.
Якщо запитати себе, чи готові ми працювати там, де нас більше не цінять і не потребують, відповідь можна передбачити – ні. Щоб менше страждала самооцінка, потрібно відокремити себе від ситуації, усвідомивши, що в її основі – багато причин, які безпосередньо з нами не пов’язані. А надалі може з’явитися шанс змінити своє життя на краще.
Як боротися зі стресом
Психологи дають поради, що допоможуть пережити обставини, яких ми не можемо змінити.
Розтяжка
Ляжте і потягніться. Розтягуючи напружені зони тіла, ми випускаємо приховані емоції. Випустивши напругу, відразу відчуємо себе краще.
Дихання
Більшість людей затримують подих, коли хвилюються та непокояться. Глибокі вдих та видих подарують полегшення. Вдих через рот у живіт і видих через ніс сповільнюють дихання і приносять заспокоєння.
Напруга/розслаблення
Піднесіть догори брови і відкрийте рот якнайширше (щоб були задіяні всі лицьові м’язи), а потім розслабтеся. Напружте все тіло (стисніть кулаки, встаньте навшпиньки, підніміть плечі, напружте кінцівки) і різко розслабтеся. Краще виконувати вправи лежачи. Коли скинете напругу, відчуєте релаксацію.
Швидке відновлення
Пробіжіть настільки швидко, наскільки зможете, а потім повільно прогуляйтеся, загальмуйте організм, уповільнивши серцебиття. Така дія (чергування стрімкого прискорення з негайним розслабленням) привчить тіло швидко відновлюватися після стресу та психологічного тиску.
Розігрівання
Розтріть руки до відчуття печіння, покладіть їх на обличчя і насолоджуйтеся жаром, що виходить з долонь. Це допоможе заспокоїтися, створивши відчуття комфорту.
Ігнорування
Коли накриває занепокоєння, скажіть собі, що зараз не на часі вирішувати ці проблеми – обміркуєте їх пізніше.
Музика
Під час важких випробувань допоможе прослуховування класичної музики.
Прийняти та відпустити
Перед лицем лих відкриваються перспективи. Головне – не триматися за проблему. Життя продовжується, тож рано чи пізно все налагодиться.
Як пережити вихід на пенсію
Коли одні мріють вийти на заслужений відпочинок, якого багато людей позбавлені через підняття пенсійного віку і необхідного стажу для нарахування пенсії, пенсіонери-новачки далеко не завжди змінам у способі життя радіють. Замість радості від вільного часу і можливості відпочинку людей накриває відчуття порожнечі. Що ж відбувається з нами у цьому періоді життя й як його пережити з мінімальними втратами?
Досліджуючи психологію старості, фахівці зазначають: особливо відчутним «пенсійний стрес» є у тих, хто на роботі був зайнятий активною, творчою діяльністю, і у тих, хто живе самотньо, далеко від дітей та онуків. При цьому «медовий місяць» (з ним психологи порівнюють перший етап – відразу після виходу на пенсію), коли людина перебуває в ейфорії від здобутої свободи, невдовзі змінюється фазою розчарування.
«Прозріння» настає внаслідок того, що очікування не відповідають реальності. Наприклад, людина планувала на пенсії виховувати онуків, а діти від її допомоги відмовляються. Хтось збирався вирощувати городину, а здоров’я не дозволяє. Втрата здоров’я та розчарування у близьких людях для багатьох стає несподіванкою, до якої вони не були готові. Тож найконструктивнішим є наступний етап – переорієнтація та стабільність.
На думку психологів, найкраще пристосовуються до виходу на пенсію люди з високою самооцінкою. Тому тим, хто не може змиритися зі своїм новим статусом, потрібно краще ставитися до себе. Варто частіше згадувати свої досягнення, а найменшу перемогу (наприклад, ви зробили ремонт або спекли смачний пиріг) сприймати як величезний успіх. Усвідомивши свої слабкі та сильні сторони, треба підібрати заняття, яке триматиме на плаву.
За своє життя відповідаємо самі
На жаль, етап стабілізації проходять не всі – дехто так і не знаходить себе на пенсії. Чимало пенсіонерів вважають, що в їхній незатребуваності хтось винен: діти, які не хочуть жити разом зі старими батьками, колишні начальники, що позбулися цінного фахівця, або друзі, які обділили людину увагою та підтримкою. Характерною проблемою у психології старості є перекладання відповідальності за своє життя на інших.
Психологи звертають увагу, що часто якість життя на пенсії знижує наша власна неорганізованість. Занедбуючи себе, не готуючи їжу чи не прибираючи квартиру, ми і настрій собі створюємо відповідний – туги й апатії, з яких вибратися дуже складно. Щоб зневіра та відчуття приреченості не стали звичкою, треба змінювати тактику: обов’язкові повсякденні справи допоможуть стати на ноги і знову радіти життю.
Більше за інших стареча самотність обтяжує мешканців великих міст, де нікому немає до нас справи. Нужденним людям варто тримати зв’язок зі службами соціального захисту й обслуговування. Для психологічного комфорту самотнім людям похилого віку фахівці радять опікуватися домашніми тваринами, адже це – вірні і безкорисливі друзі та компаньйони, які своєю позитивною енергією здатні додавати нам здоров’я.
Доглядаючи за тими, хто потребує нашого піклування, ми почуваємося сильнішими, хоча водночас стаємо і більш тривожними, як з’ясували дослідники. Та попри все, спілкування з тваринами заряджає людину оптимізмом. А ще психологи радять спілкуватися у соцмережах, відвідувати клуби за інтересами, читати, вивчати іноземні мови, подорожувати, займатися фізкультурою, садівництвом, рукоділлям і улюбленими справами.
Як змиритися з віком
Щоб позбутися страху перед старістю і змиритися з її неминучістю, варто жити з задоволенням, як це робили проактивні довгожителі, що затрималися на цьому світі на термін двох-трьох людських життів (згідно зі знайденими документами XVIII-XX ст.): угорці Золтан Петрідж і Петро Зортай прожили відповідно 186 і 185 років, осетинець Тенсе Абзіве – 180 років, турок Худ – 169 років, абхазець Курбан Курбанов – 160 років, пакистанець Сайяд Абдул Мабуд – 159 років.
Коли настає старість – питання відкрите. У Стародавньому Римі старими вважалися вже 40-річні, бо тривалість життя становила 28-30 років. А сьогодні людьми похилого віку Всесвітня організація охорони здоров’я називає осіб 75-90 років, а тих, кому за 90, вважає довгожителями. Це тільки здається, що від старості не втечеш, насправді відсунути процес старіння може кожен. Достатньо лише дотримуватися наступних порад.
Що треба для задоволення життям:
- виберіть той спосіб життя і те заняття, що є прийнятними передусім для вас, без огляду на родичів, знайомих чи громадську думку;
- намагайтеся ставитися до навколишнього світу доброзичливо і дружелюбно, щоб відчувати менше негативних емоцій;
- обов’язково займайтеся фізичними вправами, якнайбільше уваги приділяйте пішим прогулянкам і рухливим іграм, намагайтеся частіше бувати на природі;
- уникайте різких коливань ваги, залишайтеся в оптимальній формі протягом усього життя;
- правильно харчуйтеся;
- підберіть відповідні засоби догляду для шкіри та волосся і регулярно ними користуйтеся;
- не допускайте шкідливих звичок;
- не пускайте здоров’я на самоплив – регулярно проходьте профілактичні обстеження та дотримуйтеся рекомендацій лікарів;
- не нудьгуйте: розширюйте коло інтересів, знайдіть для себе хобі та приємні розваги;
- вірте у себе.
Що потрібно для психологічного комфорту:
- не зважайте на чужу думку;
- дивіться на ситуації відсторонено;
- не шкодуйте про втрачені можливості;
- вчиться бути вдячними;
- не бійтеся посміятися з себе;
- згадуйте щасливі моменти свого життя;
- живіть сьогоднішнім днем;
- нікому не заздріть;
- спілкуйтеся з щасливими людьми;
- не припиняйте пізнавати світ.
Заборони для тих, кому за 60:
- не поспішайте і насолоджуйтеся дрібницями;
- не женіться за досконалістю;
- не хвилюйтеся, що подумають люди;
- не намагайтеся всім догодити;
- не сперечайтеся;
- не вирішуйте чужі проблеми;
- не збирайте зайві речі;
- не турбуйтеся про майбутнє.
Щоб наша осінь стала не «порою спліну», а «оксамитовим сезоном» і «бабиним літом», психологи радять наповнювати життя естетичною насолодою (малювати, вишивати, декорувати, танцювати, слухати музику, дивитися фільми), не псувати самопочуття негативними емоціями, поганим сном чи недотриманням режиму праці та відпочинку, не втомлювати нервову систему надмірними вимогами до себе і жити без поспіху.
Фото: pexels.com
