Масштабні розкопки на півночі Ітаки, які проводила команда Університету Яніни (Греція), спричинили значний археологічний прорив та пролили нове світло на легендарне минуле острова.
Дослідники виявили святилище Одіссея, міфічного царя та гомерівського героя, на великому археологічному об’єкті Агіос Афанасіос. З XIX століття він відомий науковцям як Школа Гомера.
Цей священний комплекс, що розташований навколо скелястого виступу, являє собою дві тераси, з’єднані кам’яними сходами. Археологічні роботи на об’єкті тривають з 2018 року; вони є продовженням попередніх систематичних розкопок, що проводилися в 1994-2011 роках.
Від неоліту до римської доби
Нові знахідки університетської команди – кремнієві знаряддя та кераміка – відсунули часову шкалу людської діяльності на цій території до фінального періоду неоліту (V-IV тисячоліття до нашої ери). Мікенська доба (XIV-XIII ст.ст. до н. е.) представлена тут десятками фрагментів посуду, а також рідкісним підземним резервуаром зі східчастими конструкціями. Вони вказують на його ймовірну приналежність до мікенського палацового періоду.
Науковці припустили, що цей резервуар міг бути частиною ширшої інфраструктурної мережі з 7-8 об’єктів, що свого часу охоплювали всю північно-західну Ітаку.
Серце відкриття – святилище Одіссея
Але найважливішим результатом робіт є те, що команда підтвердила існування святилища, присвяченого Одіссею, розповіло видання Arkeonews. Про культ царя Ітаки свідчать два виявлені написи пізнього елліністичного періоду: ΟΔΥCCEOC (ім’я Одіссей у родовому відмінку) та ΟΔΥCCEI (ім’я у давальному відмінку). Ці знахідки перегукуються з відкриттям 1930-х років у печері Поліс-Бей – написом ΕΥΧΗΝ ΟΔΥCCΕΙ («Спасибі, Одіссею») та підтверджують давню теорію про поклоніння герою.
Мініатюрний бронзовий бюст Одіссея та численні ритуальні артефакти, зокрема 34 фрагменти глиняних підношень, гирі для ткацьких верстатів, золоті та бронзові прикраси, а також понад 100 монет з різних міст-держав, наголошують на релігійному та соціальному значенні цього місця в елліністичний та ранній римський періоди (III ст. до н. е. – II ст. н. е.).
Центр поклоніння та паломництва
Нижня тераса з міцними архітектурними конструкціями, нішами для посвячень та штампованою черепицею з написами (такими як ΔΗ, що означає «громадськість») підтверджує використання цього місця для організованих культових практик. Багатий археологічний контекст свідчить про те, що у святилищі бували як мешканці острова, так і паломники здалеку.
За словами професора Янноса Г. Лолоса, наукового керівника розкопок, це місце є «громадським культовим комплексом», що відігравав центральну роль в релігійному, соціальному і, можливо, політичному житті Ітаки.
Відкриття святилища запропонувало переконливі докази багатовікового культу Одіссея та впритул наблизило науковців до дослідження коріння епічної спадщини Гомера.
У міру продовження розкопок та консервації артефактів Школа Гомера залишається не лише археологічним скарбом, а й символічною сполучною ланкою між міфом та історичною пам’яттю.
