Протягом століть люди приїжджали в Дельфи на півдні Греції, сподіваючись побачити своє майбутнє. Там, у храмі бога Аполлона, обрана жриця Піфія впадала у транс і вимовляла пророцтва голосом самого Аполлона. Звичайні та знатні люди, й навіть Олександр Македонський долали багато кілометрів, щоб почути думку жриці з важливих питань.
Піфія, або Дельфійський оракул, як вважалося, не мала екстрасенсорних здібностей. Древні автори, такі як Плутарх, який служив жерцем у Дельфах у I та II століттях, описували її як «посуд для сили, що виходить із Землі».
Згідно з розповіддю Плутарха, храм у Дельфах був побудований навколо природного джерела, де вода та тріщини у скелі виробляли пахучий газ, так звану пневму. У певні дні кілька разів на рік обрана жриця сідала на триніжному стільці над розщелиною та вдихала достатню кількість газу, щоб увійти у транс. Це було виснажливим випробуванням. Віщунка могла кричати, битися в істериці або зомліти.
У період розквіту храму посаду оракула ділили кілька жінок, оскільки входження у трансовий стан було дуже важким. Бути Піфією вважалося не лише великою честю, але й тягарем.
Плутарх стверджував, що в його часи пневми було менше, ніж раніше, що призвело до зниження популярності храму. Після його закриття 393 року нашої ери пневма залишалася нерозгаданою науковою загадкою. Чи справді цей газ вводив у транс? І якщо так, то звідки він узявся?
Храм бога Аполлона в Дельфах
Пошуки підказок
Розкопки в Дельфах 1892-1950-х років не виявили великої тріщини у породі, яка мала б бути джерелом газу. Раніше дослідники вважали, що гази можуть підійматися із землі лише у зв’язку з вулканами, яких у Дельфах немає. Це змусило вчених відкинути давні оповідання як чутки. Однак подальші дослідження, натхненні словами древніх авторів, дійшли зовсім іншого висновку.
«Коли я маю письмові джерела зі стародавнього світу, перше, що намагаюся зрозуміти, а що я можу з них дізнатися?» – розповів археолог Джон Гейл в інтерв’ю виданню Popular Science. У 1990-х роках він та міждисциплінарна група дослідників урешті виявили наукові докази того, що було відомо про храм у Дельфах із давніх джерел.
Вихід газів із-під землі внаслідок руху тектонічних плит
За словами Гейла, під час геодезичних робіт його колега – нідерландсько-американський геолог Єлле Зейлінга де Бур – помітив розлом, що проходив під храмом у Дельфах. Там дві тектонічні плити стикалися одна з одною. Такий рух плит може спричинити землетруси та іншу геологічну активність, як-от викид газів.
Геолог зацікавився, чи не є стародавня пневма в Дельфах «легким вуглеводневим газом», що підіймається з вапняку під храмом.
Коли дві тектонічні плити труться одна об одну вздовж лінії розлому, це тертя генерує достатньо тепла, аби перетворити тверді вуглеводні в земній корі на газ. А якщо в Землі достатньо отворів або каналів, цей газ може вийти на поверхню, подібно до того, що описували древні автори в Дельфах.
Перевірка порід на наявність пророчих випарів
Під час перших розкопок у Дельфах учені виявили глибоко під храмом пористий вапняковий пласт. Він міг служити невидимими каналами для потоку газів, що досягали землі, а отже й легень віщунки, яка на це чекала.
Однак жодних ознак покладів вуглеводнів на цій ділянці виявлено не було. Науковці вирішили перевірити, чи справді вапняк Дельф містить ці сполуки. Якби їх знайшли, це був би останній відсутній елемент головоломки.
У 1996 році, отримавши дозвіл від грецького уряду, Джон Гейл і Єлле Зейлінга де Бур здійснили свою першу експедицію до Дельф. Вони взяли зразки корінних порід та відправили їх до лабораторії на аналіз. Як вони й припускали, пористий вапняк був багатий на вуглеводні, такі як етан, метан та етилен.
Тож що саме вдихала жінка-оракул?
Етилен – це вуглеводень і одна з найзатребуваніших органічних сполук у світі. У минулому етилен навіть використовувався як хірургічний анестетик, оскільки його вдихання в концентрації 20 відсотків викликає втрату свідомості.
Але що станеться, якщо хтось вдихне меншу, хоч і висококонцентровану дозу? Токсиколог Генрі Спіллер виявив безліч паралелей між зміненим станом свідомості, що спричиняє вдихання етилену, та давніми описами трансу Піфії. Люди під впливом етилену залишаються у свідомості, але можуть поводитися дивно: збуджуватись, кричати, битися в конвульсіях і не пам’ятати всього цього після припинення дії газу. Гейл назвав етилен «ідеальним аналогом» древньої пневми. Етилен навіть пахне солодко, як і описував Плутарх.
Повторне вдихання таких газів, як етилен, пов’язане із серйозними ризиками для здоров’я. Плутарх зазначав, що вдихання цього газу скорочувало життя жриць.
«Етилен – один із тих газів, які легші за повітря; якщо він виділяється, то прямує на поверхню крізь отвори, подібні до тих, що є в пористому вапняку в Дельфах. А після цього цей газ може вдихнути будь-яка людина, що перебуває нагорі», – пояснив Гейл.
Перші розкопки в Дельфах були спрямовані на пошуки однієї великої прірви у скелях. Однак останні дані свідчать про те, що газ просочувався через безліч невеликих отворів, слідуючи шляхами, що їх проклала джерельна вода.
Тепер археологи знають, що віщунка Піфія вдихала газ із невидимих каналів у пористому вапняку під храмом Аполлона.
Як зазначив Гейл, це був не єдиний храм, де оракул передбачав майбутнє, але єдиний, де запашний газ увійшов в історію як частина священного ритуалу.
