Пам’ятаєте, яка багата палітра поглядів була в містера Біна? Віртуозно нею користуючись, він мовчки висловлював безліч прагнень та почуттів.
Тепер, можливо, не лише кіношний персонаж, а й усі охочі також зможуть без слів і жестів сигналізувати іншим людям про свої бажання.
Команда вчених з Університету Фліндерса в Аделаїді (Австралія) дослідила роль візуального контакту в тому, як ми розуміємо інших.
Науковці виявили, що найкращий спосіб показати, чого ми хочемо, це: подивитися на об’єкт, встановити зоровий контакт з людиною, а потім знову подивитися на той самий об’єкт.
Вчені стверджують, що така послідовність та синхронізація погляду змушує людей з найбільшою ймовірністю інтерпретувати рух очей як промовистий заклик-прохання.
Не лише частота поглядів, але й «контекст рухів очей робить поведінку комунікативною та доречною», сказав провідний автор дослідження Натан Каруана.
Його команда попросила 137 добровольців виконати разом із віртуальним партнером завдання зі збирання геометричних фігур. Під час цього захопливого процесу необхідно було вирішити, чи партнер просто оглядав один із трьох предметів, чи бажав його.
У статті, опублікованій у журналі Royal Society Open Science, вчені повідомили: «Учасники найімовірніше та найшвидше сприймали прохання, коли зоровий контакт відбувався між двома відведеними поглядами, що були спрямовані на один предмет».
Команда вважає, що її висновки будуть корисними для тих, хто хоче ефективно спілкуватися з іншими людьми в соціальних контекстах, які пов’язані з невербальним спілкуванням. Приміром, під час спортивних змагань, військових операцій або ж у галасливому приміщенні, розповіло видання Daily Mail.
Цей трюк також може допомогти тим, хто значною мірою покладається на візуальні підказки, наприклад, людям з порушеннями слуху або аутизмом.
Одне з попередніх досліджень довело значущість зорового контакту між людиною та птахом. Зокрема, коли людині потрібно було захистити чипси від настирливих чайок.
Докторка Нілтьє Бугерт, фахівчиня з поведінкової екології в Ексетерському університеті, що брала участь в тому дослідження, зауважила: «Чайки бояться людського погляду і з меншою ймовірністю наблизяться до вашої їжі, якщо ви пильно дивитесь на них».
