Команда іспанських дослідників натрапила на останки лицаря, що за життя страждав на синдром Крузона, під час розкопок у замку Зоріта-де-лос-Канес у Гвадалахарі. За словами вчених, чоловік помер між XIII та XV століттями, але діагноз йому поставили лише тепер. І це перший випадок виявлення останків дорослої людини з цим рідкісним генетичним захворюванням.
Замок Зоріта-де-лос-Канес
Про що повідомили вчені?
Науковці з Барселонського університету та Університету Ровіра-і-Віргілі вивчили дивні останки лицаря. Хоча більша частина скелета була нічим не примітна, череп виявився надзвичайно вузьким та витягнутим – завдовжки 23 сантиметри та завширшки 12 см. Команда дійшла висновку, що ця людина страждала на синдром Крузона.
«Це унікальний випадок. Раніше ми ідентифікували останки немовлят із цим захворюванням, але ніколи не бачили його в дорослих, і тим паче – в лицарів», – заявила Карме Ріссеч, провідна авторка дослідження.
Під впливом синдрому Крузона в чоловіка розвинувся краніосиностоз – стан, за якого череп немовляти розвивається неправильно, набуваючи незвичайної форми. Нині таку фізичну аномалію усувають хірургічними методами, але в Середньовіччі це було немислимо, розповіло видання IFLScience.
За словами докторки Ріссеч, лицар, імовірно, помер у віці близько 50 років. Команда визначила це за допомогою морфологічного дослідження останків, завдяки якому можна оцінити не лише вік людини на момент смерті, але навіть її спосіб життя та сферу діяльності.
Звідки науковці дізналися, що це був лицар?
Експерти вважають, що лицар належав до Ордену Калатрави – іспанського середньовічного військово-релігійного ордену, що був заснований у Кастилії у XII столітті. Як і більш відомі тамплієри, члени Ордену Калатрави були покликані вести безперервну війну проти мусульман в Іспанії.
У 1174 році король Альфонсо VIII Кастильський поступився ордену замком Зоріта-де-лос-Канес у Гвадалахарі заради охорони кордону.
«Сліди прикріплення дельтоподібного та двоголового м’язів на правій руці ідентичні тим, які виявлені на кістках інших лицарів», – пояснила докторка Ріссеч результати аналізу останків.
Певні особливості побудови скелета цього чоловіка вказували на те, що він регулярно їздив верхи. Але найяскравіше про лицарський статус свідчать ушкодження кісток.
Учені задокументували проникне поранення у скроню в місці з’єднання клиноподібної, лобової, скроневої та тім’яної кісток, а також ще одне проникне поранення на потилиці. У чоловіка також був великий забій лівої великогомілкової кістки з концентричними переломами.
«Це дуже характерні пошкодження, які можна виявити в останках середньовічних воїнів, що загинули на полі бою; ці пошкодження відрізняються від тих, що їх виявляють в загиблих під час облог», – зазначила науковиця. Вона також додала, що причиною загибелі лицаря стали травми, отримані в бою.
За словами дослідників, у більшості випадків синдром Крузона не супроводжується серйозними когнітивними порушеннями і не впливає на тривалість життя. Цей лицар їздив верхи та володів мечем, був повноцінним членом громади та мужнім воїном. Однак йому, можливо, була потрібна допомога у виконанні простих завдань, таких як приймання їжі. Про це свідчить значно ушкоджена щелепа. Команда також звернула увагу на велику кількість зубного нальоту, що, можливо, пов’язано з відсутністю зубів із правого боку рота.
Результати дослідження опублікував журнал Heritage.
