Ніла Іваненко 
У спекотне літо ми щоразу помічаємо, що голод дає про себе знати значно рідше, ніж у прохолодну погоду.
Науковці давно спостерігали за впливом температури на апетит. «Ми знаємо, що в холодніших умовах люди споживають більше калорій», – зазначила Еллісон Чайлдресс, дипломована дієтологиня та доцентка Техаського технологічного університету. За її словами, в цього явища є базова біологічна причина.
Про що волає голод?
Калорії – це одиниця енергії; їх спалювання вивільняє тепло, допомагаючи людям легше переносити холодний клімат. Але в міру того, як зима змінюється теплими сезонами, «люди помічають, що вони почуваються менш голодними», сказала пані Чайлдресс в інтерв’ю виданню Live Science.
Проте механізми цього явища досі не до кінця зрозумілі. За словами дієтологині, на споживання калорій впливає багато чинників.
З нею згоден Метт Картер, нейробіолог із коледжу Вільямса в Массачусетсі. Багато змінних, зокрема гормони, білки та фактори навколишнього середовища, впливають на те, як і чому ми відчуваємо голод і, зрештою, чому це почуття зменшується у спекотні дні, сказав пан Картер.
Наш організм завжди намагається підтримувати внутрішні умови стабільними. Це називається гомеостазом. Ось чому ми пітніємо на пекучому сонці або п’ємо воду після напруженого тренування. Голод також гомеостатичний: він заявляє про себе, коли в нашому організмі мало калорій. А коли ми ситі, це означає, що калорій достатньо. Тож таким чином наш внутрішній фізіологічний стан є збалансованим.
Чимало гомеостатичних процесів підтримують гормони, які виконують в організмі роль хімічних посередників. Для апетиту та ситості найважливішими є два гормони: грелін, що виділяється шлунком, коли він порожній, та лептин, що виділяється жировими клітинами й повідомляє мозку про ситість.
Ці гормони надсилають сигнал гіпоталамусу, ділянці мозку, що регулює такі аспекти, як температура тіла, голод та спрага. У нижній частині гіпоталамуса є маса спеціалізованих нейронів, які відповідають за почуття голоду та ситості, сказав Метт Картер. Там грелін стимулює нейрони AgRP, пов’язані з голодом, змушуючи нас його відчувати. А лептин навпаки пригнічує ці нейрони та стимулює нейрони POMC, завдяки яким відчуваємо ситість.
Білки як датчики температури
Але те, як температура впливає на цю складну систему, «все ще залишається відкритою областю досліджень», зауважив пан Картер. У мозку є датчики температури – білки, які змінюють форму, коли тіло досягає певного рівня тепла. Дослідження, опубліковане в журналі eLife у 2020 році, показало, що певні клітини мозку мишей надають інформацію нейронам AgRP, коли температура низька. І це посилює почуття голоду.
З другого боку, коли на вулиці панує спека й температура нашого тіла підвищується, чутливий до тепла білок в нейронах POMC активується, а потім активує нейрони, пов’язані з почуттям ситості. Цей механізм виявило дослідження 2018 року, опубліковане журналом PLOS Biology.
А тим часом Еллісон Чайлдресс нагадала, що незалежно від сигналів нашого організму, влітку важливо підтримувати водний баланс. А саме, пити достатньо води та вживати багаті водою продукти, зокрема овочі та фрукти. До речі, заморожені ласощі можуть підвищувати температуру тіла, оскільки вони зазвичай містять багато калорій.
Загалом апетит – це складний інструмент, завдяки якому наш організм синхронізується з довкіллям, резюмував Метт Картер.
Фото: pexels.com
