Під час дослідження команда науковців під керівництвом Тетяни Феєрборн, постдокторантки Національних інститутів охорони здоров’я США, зібрала зразки ДНК як сучасних, так і стародавніх собак, останки яких знайшли на археологічних ділянках по всій Гренландії. Аналіз цих зразків допоміг ученим дослідити найдовшу історію взаємин людини та собаки.
Упряжні собаки відіграють життєво важливу роль для людей, що живуть в Арктиці, вже 9500 років. А повсюдне поширення цих тварин у полярному регіоні свідчить про їхню значущість для місцевих громад.
Нині існує чимало порід їздових собак. Проте гренландський їздовий пес, імовірно, є найдавнішою породою серед них, а може, й найдревнішою з-поміж усіх порід світу.
За менш ніж 20 років популяція цих псів скоротилася майже вдвічі
Гренландський їздовий собака відомий як кіммек (грен. Qimmeq – в однині) та кімміт (Qimmit – у множині). Він служить інуїтам – корінному народові Північної Америки – вже близько 1000 років. Ці пси, як і раніше, активні та працьовиті. Але їхня чисельність швидко скорочується. Це пов’язано передусім з таненням снігу внаслідок зміни клімату, а також із дедалі більшою залежністю людей від снігоходів.
Через ці та інші чинники кількість загальної популяції гренландських їздових собак скоротилася із близько 25 000 одиниць у 2002 році до 13 000 у 2020 році. Це стало сигналом для вчених, стурбованих майбутнім породи, і спричинило необхідність терміново документувати її генетичну різноманітність для розробки заходів зі збереження виду.
Які таємниці розкрив аналіз ДНК?
Команда Тетяни Феєрборн секвенувала геноми 92 собак, які охоплюють близько 800 років історії. Потім науковці порівняли ці зразки з даними більш ніж 1900 опублікованих геномів собак, розповіло видання IFLScience.
Учені виявили, що ці собаки утворюють окрему групу з іншими стародавніми арктичними собаками, особливо з аляскинським собакою віком 3700 років. Це чудове відкриття не лише демонструє генетичну наступність собак, але й підкріплює теорію про швидку міграцію інуїтів із північної Канади до Гренландії. Ба більше: ці дані вказують на те, що міграція відбулася приблизно на 200 років раніше, ніж у XII столітті, як вважали історики. Тобто це підтверджує ідею, згідно з якою інуїти прибули до Гренландії ще до норвезьких мандрівників.
Норвезьке поселення у Гренландії проіснувало до XV століття, після чого корінні жителі острова відмежувалися від європейців. Однак дансько-норвезькі колоністи заснували на початку XVIII ст. в окрузі Китаа на заході Гренландії торгову факторію. Це спричинило нову хвилю взаємодії між європейцями та інуїтами. Але, як показало нове дослідження, генетичне змішання між кімміт та європейськими псами було вкрай незначним. Натомість ці собаки поділялися на чотири генетичні групи, які можна зіставити з географічним розподілом людей по всьому острову.
«Результати роботи заклали основу для майбутніх досліджень з використанням тимчасових рядів геномів регіональних популяцій для вивчення локальної еволюції тварин під впливом людини та довкілля», – зауважили науковці у звітній статті.
Висновки з дослідження опублікував журнал Science.
Фото: Wikimedia
