Окситоцин – це той самий нейрохімічний гормон, який виробляє мозок, коли мати заколисує дитину або кохані чи друзі обіймаються. Дослідження показали, що окситоцин також важливий для формування зв’язку між кішкою та людиною.
Науковцям давно відомо, що дружня взаємодія спричиняє викид окситоцину як у собак, так і у їхніх господарів, зміцнюючи зв’язок між ними. Але про те, що кішок ця хімія також стосується, донедавна було відомо небагато, зауважила Лора Елін Піготт, дослідниця в галузі нейронаук та нейрореабілітації в Лондонському університеті Саут-Бенк.
Хімія кохання – це не лише про людей
Кішки мають репутацію вельми незалежних істот, а отже, вони виявляють свою ласку тонше. Однак їхні власники часто розповідають про такі самі ніжні почуття, а також товариськість та зняття стресу, що й власники собак. А дослідження дедалі частіше це підтверджують, каже пані Піготт.
Наприклад, 2021 року японські вчені повідомили, що короткі сеанси ласки кішок підвищують рівень окситоцину в багатьох власників.
Під час цього дослідження жінки взаємодіяли зі своїми кішками протягом кількох хвилин. Тим часом учені вимірювали в учасниць рівень гормонів. Результати показали, що дружній контакт (погладжування кішки, розмова лагідним тоном) був пов’язаний із підвищенням рівня окситоцину у слині людей порівняно з періодом спокійного відпочинку без кішки.
Численні наукові роботи засвідчили також, що погладжування кішки, яка муркотить, заспокоює. І це відбувається не лише завдяки її м’якій шерсті. Викид окситоцину в мозку можуть спричинити власне процес погладжування і звук муркотіння.
У зв’язку з цим Лора Елін Піготт пригадала цьогорічне дослідження, яке показало, що коли власники гладять, обіймають або заколисують свою кішку, в них підвищується рівень окситоцину. Ба більше, в кішки він теж зростає, але за умови, що ця взаємодія не була нав’язана тварині людиною.
Це дослідження також зачепило важливу тему комунікації з кішками, яких не можна назвати ніжними: такими, яким властива відчужена або тривожна реакція на ласки господаря. Було виявлено, що в таких кішок рівень окситоцину знижується після примусових обіймів.
На відміну від собак, кішки не потребують тривалого зорового контакту для встановлення зв’язку. Натомість вони використовують стриманіши сигнали. Найвідоміший із них – повільне моргання. Воно заміняє котикам посмішку та є своєрідним меседжем про безпеку і довіру.
Тим часом низькочастотне урчання кішки пов’язують не лише з лікувальними ефектами для самих кішок, але й і для людей. Ці звуки допомагають знизити частоту пульсу та артеріальний тиск. А окситоцин сприяє цим ефектам, розповіло видання Science Alert.
Щоденне спілкування з кішкою, що підкріплюється невеликими викидами окситоцину, може бути буфером проти тривоги та депресії.
Кішки люблять нас менше, ніж собаки?
Справді, чимало досліджень продемонстрували сильнішу реакцію окситоцину при взаємодії людей та собак. Приміром, в експерименті 2016 року вчені вимірювали рівень окситоцину у домашніх тварин та їхніх власників до і після 10-хвилинної гри. У собак після гри цей рівень підвищився в середньому на 57 відсотків, тоді як у кішок – лише на 12%.
Собаки були одомашнені для постійного спілкування з людиною. Вони від початку були запрограмовані на пошук зорового контакту, ласки та схвалення з нашого боку – поведінки, що стимулює вироблення окситоцину в обох сторін.
А кішки еволюціонували від мисливців-одинаків, яким не були потрібні якісь особливі соціальні контакти для виживання. Тому вони й не проявляють «окситоцинову поведінку» так часто та регулярно, пояснила пані Піготт. Довіра кішки не виникає автоматично: її треба заслужити.
І коли між людиною та кішкою врешті виникне той самий хімічний зв’язок, він підкріпиться окситоцином – чарівною хімічною речовиною, що відповідає за наші найтепліші почуття до батьків, коханих та друзів.
Фото: Unsplash
