Як вважає відомий британський нейробіолог та письменник Дін Бернетт, з логічного погляду немає сенсу в тому, щоб вболівати за темну сторону. Але ж ми все одно це робимо. За словами експерта, улюблений кінолиходій може багато чого розповісти про ігри нашого мозку.
Недавнє дослідження психологів Мічиганського університету підтвердило, що хоча людина зазвичай визнає дії кінозлодіїв безперечно поганими, вона водночас підозрює, що насправді ці мерзотники «всередині» хороші. Навіть попри відсутність доказів цього.
Одне з можливих пояснень полягає в тому, що для захопливого сюжету фільму необхідний конфлікт, а забезпечує його саме антагоніст. Простіше кажучи, коли з’являється лиходій, починається найцікавіше.
І що він підступніший, то більше задоволення ми отримуємо від його поведінки, пише видання BBC Science Focus.
По суті, якщо нам подобається фільм, у цьому велика заслуга саме антигероя. Тож попри те, що він об’єктивно є поганцем, наш мозок асоціює його з чимось хорошим. Зрештою, так само безліч людей люблять фільми жахів або стрибки з тарзанки, каже Бернетт.
Один зі способів дозволити собі цей когнітивний дисонанс – інстинктивно припустити, що лиходій насправді не може бути таким поганим.
Людина, мабуть, є найсоціальнішим видом на Землі. І це відбивається у внутрішній роботі нашого мозку.
Однак ми сприймаємо світ через призму власних припущень, поглядів та досвіду. І ми схильні вважати себе хорошою, моральною людиною, зауважує Бернетт.
Емоційно прив’язуючись до когось, наприклад, до цікавого лиходія, ми використовуємо свій внутрішній світ як зразок розуміння його внутрішнього світу. А якщо ми добрі люди й знаходимо з ним спільну мову, отже, він теж добрий.
Імовірно, тут діють і багато інших психологічних факторів. Але суть в тому, що хоч ми й ладні освистати лиходія, у глибині душі ми розуміємо, що без нього нам невесело.
Фото: Unsplash
