Ніла Іваненко 
Нейробіологи б’ють на сполох. Ідеали краси завжди змінювалися, але в епоху соціальних мереж вони це роблять з неймовірною швидкістю. Кожен новий стандарт асоціюється з досконалістю, якої мало хто досягає, породжує порівняння, невпевненість в собі та, зрештою, почуття власної неповноцінності. А наш мозок на все це болісно реагує.
Науковці свідчать, що мозок апріорі запрограмований реагувати на красу. Вигляд привабливого обличчя активує нейронні ланцюги винагороди та соціальної взаємодії, виробляючи гормон задоволення дофамін. Він також виробляється, коли ми відповідаємо певному стандарту краси. Згодом мозок адаптується до ідеалів, сприймаючи їх як норму.
Природна схильність мозку до змін, або пластичність, свого часу була еволюційною перевагою. Але тепер цифровий світ, що постійно змінює наше сприйняття краси, нещадно цю пластичність експлуатує, зазначила Лора Елін Піготт, старша викладачка нейронаук у Лондонському університеті Саут-Бенк.
Як мозок стає естетом?
Хоча ми народжуємося з певним уявленням про симетричність та естетичність рис, які мозок пов’язує зі здоров’ям та гарною генетикою, наше почуття краси дуже пластичне. Як стверджують нейробіологи, те, що ми вважаємо привабливим, формується під впливом того, що постійно бачимо і вчимося цінувати.
Така адаптація забезпечується системами винагороди та навчання мозку, зокрема двома його ділянками, відомими як прилегле ядро та орбітофронтальна кора. Вони постійно оновлюють свої «шаблони» стосовно того, що вважається винагородою.
Згодом постійна дія певних ідеалів краси (наприклад, бездоганної шкіри) може змінити наше сприйняття того, що є нормальним чи привабливим. Психологи називають це ефектом простого впливу: що більше ми щось бачимо, то більша ймовірність, що це щось нам сподобається.
Наприклад, автори одного дослідження помітили, що учасники оцінювали обличчя як привабливіші, побачивши їх кілька разів. Мозок учасників підтверджував цю адаптацію. При повторенні активізувалися ті ділянки мозку, що відповідають за винагороду та розпізнавання облич, а електричні сигнали мозку, що пов’язані з увагою та емоціями, ставали сильнішими.
Тобто мозок буквально вчився вважати ці обличчя вродливішими. Ці результати певною мірою пояснюють, чому суспільство досить швидко адаптується до нових стандартів краси.
Ідеали та ідоли
А отже, наші стандарти привабливості можуть легко викривитись. Коли соціальні мережі заповнені ідеалізованими, відредагованими зображеннями, наша система винагороди починає віддавати перевагу саме їм.
Та найдраматичніше навіть не це. Дослідники виявили, що люди, яким показували обличчя, відретушовані цифровим способом, згодом відчували незадоволеність своєю зовнішністю.
За словами Лори Елін Піготт, невдоволення своїм тілом та занепокоєння з приводу зовнішності, особливо характерне для дівчаток-підлітків. На догоду спотвореному сприйняттю реальності вони впадають в залежність від б’юті-фільтрів.
Тиск ідеалів краси, які постійно змінюються, має серйозні наслідки для психічного здоров’я, такі як низька самооцінка, тривожність, депресія та розлади харчової поведінки. Незадоволеність собою може перерости у хронічний стрес та спричинити соціальну ізоляцію.
Серед інших наслідків – нервова анорексія, шкідливі дієти, вживання стероїдів, компульсивний догляд за своєю зовнішністю. У суспільному житті все це негативно відбивається на професійній впевненості та успішності, пише Science Alert.
Як зарадити жертві ідеалів?
Усвідомивши, як наш мозок реагує на красу та як на нього може впливати середовище, можна взяти ситуацію під контроль та покращити свою самооцінку, вважає докторка Піготт.
Знову-таки, це можливо завдяки тій самій пластичності мозку. Якщо багаторазовий вплив ідеалізованих образів може привчити нас до них, то різноманітні реалістичні зображення можуть переналаштувати ті самі нейронні зв’язки у здоровішому напрямку.
Заповнення соціальних мереж інформацією про різні типи статури, віки і відтінки шкіри розширює уявлення нашого мозку про те, що вважається красивим, та допомагає протистояти ідеалам, що їх нав’язують алгоритми.
Учені довели, що такі прості дії, як відписка від токсичних акаунтів та перерви у використанні соціальних мереж, захищають наш мозок від маніпуляцій.
Наука ясно показує: наш мозок чутливо реагує на те, що йому пропонують популярні джерела. Знаючи цю його слабкість, ми маємо вчасно розгледіти маніпуляцію та повернути собі контроль над власним сприйняттям краси.
