Безперервний нічний сон, по суті, є нововведенням, а не еволюційною константою, стверджують вчені. Коли ми подекуди прокидаємось о 3-й годині ночі й думаємо, що щось з нами не так, тривожитись не слід. Насправді це відлуння глибинного людського досвіду.
Як розповів Даррен Роудс, викладач когнітивної психології в Кільському університеті (Велика Британія), протягом більшої частини історії людства безперервний восьмигодинний сон не був нормою. Лише кілька століть тому люди зазвичай спали щоночі у дві зміни: мали, так би мовити, перший та другий сон. Кожен із них тривав декілька годин, перериваючись періодом неспання, що тривав годину чи трохи більше.
Історичні записи з Європи, Африки, Азії та інших регіонів світу свідчать, що після настання темряви сім’ї рано лягали спати, потім прокидалися близько опівночі, а потім знову засинали до світанку. Проміжок неспання надавав ночі чіткої середини, завдяки чому переносити довгі зимові вечори було легше.
Цей інтервал дехто використовував для домашніх справ, наприклад, розводив вогонь або доглядав тварин. Інші залишалися в ліжку, щоб помолитися або обміркувати щойно побачені сни. У листах і щоденниках доіндустріальної епохи згадується, що люди використовували тиху годину між двома періодами сну для читання, письма чи спокійного спілкування. Пари часто присвячували час неспання інтимній близькості, розповіло видання Science Alert.
Чому два сни злилися в один?
Це сталося протягом останніх двох століть через глибокі суспільні зміни. Одна з них – штучне освітлення. Замість того щоб лягати спати невдовзі після заходу сонця, люди стали коротати довгі вечори при світлі газових, а потім електричних ламп.
Доктор Роудс зауважив, що яскраве світло вночі зміщує наші циркадні ритми та знижує схильність організму прокидатися після кількох годин сну. Воно пригнічує вироблення мелатоніну, а отже, відсуває настання сну на пізніший час.
У сучасних дослідженнях сну, що імітують довгі зимові ночі в темряві без годинника або вечірнього освітлення, учасники доволі часто призвичаюються до двох снів з інтервалом спокійного неспання. Дослідження 2017 року, проведене в сільськогосподарській громаді Мадагаскару за відсутності електрики, показало, що люди спали переважно двома періодами, прокидаючись близько опівночі.
За словами доктора Роудса, взимку пізніше та слабше ранкове природне освітлення ускладнює регулювання циркадних ритмів. Але ж уранішнє світло особливо важливе для цього, оскільки сприяє ефективному виробленню кортизолу та придушенню мелатоніну.
Певні спотворення відбуваються й полярною зимою, коли відсутність сходу та заходу сонця може спричиняти відчуття, ніби час зупинився. Люди, які живуть у високих широтах, мають свій особливий розпорядок дня та краще переносять цикли полярного сяйва, ніж ті, хто приїжджає до них на короткий термін.
Новий погляд на безсоння
Сомнологи вважають короткочасні пробудження нормальним явищем, що часто виникає при переході між фазами сну. Зокрема на етапі, близькому до фази швидкого сну, що асоціюється з яскравими сновидіннями.
Однак усі ми по-різному реагуємо на непередбачувані інтервали неспання. Мозок часто сприймає їх як тривожні та нескінченні, а слабке освітлення зазвичай посилює це відчуття. Увага фокусується на часі, а хвилини, що минають, здаються довшими, каже доктор Роудс.
Призначаючи когнітивно-поведінкову терапію проти безсоння, медики радять вставати з ліжка приблизно за 20 хвилин після пробудження, займатися чимось безтурботним за слабкого освітлення, наприклад, читати, а коли врешті відчули сонливість, повертатися в ліжко.
Якщо заснути важко, експерти з проблем сну рекомендують завісити хустинкою годинник і взагалі не думати про час. Спокійне прийняття неспання та байдужість до часу, що минає, допомагають добре відпочити.
Фото: Unsplash
