Команда дослідників із Вісконсинського університету в Медісоні (США), яку очолив Пабло Морено Єгер, застерегла: танення льодовиків може посилити вулканічну активність в Антарктиді, Північній Америці та Новій Зеландії, а також призвести до значного збільшення парникових викидів в атмосферу.
За словами науковців, танення льодовиків зрештою зробить виверження вулканів більш руйнівними та частими. А це ще більше посилить глобальне потепління.
Про що повідомили дослідники?
Сотні вулканів в Антарктиді, Новій Зеландії та Північній Америці спочивають під льодовиками. Але в міру потепління планети та танення й відступу крижаних щитів ці вулкани, ймовірно, стануть активнішими.
Так вважають автори нового дослідження, які проаналізували активність шести вулканів на півдні Чилі під час останнього льодовикового періоду.
«Льодовики, як правило, пригнічують обсяг вивержень вулканів, що розташовані під ними. Але в міру того, як льодовики відступають через зміну клімату, вулкани вивергаються частіше і з більшою інтенсивністю», – пояснив Морено Єгер.
Уперше вчені припустили, що танення льоду може впливати на вулкани, ще в 1970-х роках. Вага льодовиків тисне на земну кору та мантію, а отже, коли лід відступає, підземні гази та магма розширюються. Це призводить до підвищення тиску, який і провокує вибухові виверження, розповіло видання Live Science.
Науковцям відомо, що такі процеси докорінно змінили вигляд Ісландії, яка розташована над тектонічними плитами, що розходяться: Північноамериканською та Євразійською. У 2002 році вчені розрахували зміни вулканічної активності Ісландії в міру відступу її льодовиків наприкінці останнього льодовикового періоду – близько 10 000 років тому. Вулкани острова відреагували хвилею вивержень, інтенсивність яких зросла у 30–50 разів у порівнянні з попередніми роками.
Однак небезпека поведінки континентальних вулканічних систем поки що вивчена недостатньо. Щоб більше про неї дізнатися, команда дослідила шість вулканів на півдні Чилі (зокрема сплячий вулкан Мочо-Чошуенко), а також їхню реакцію на танення Патагонського льодовикового щита тисячі років тому.
Використовуючи як ізотопний годинник радіоактивний розпад аргону, що вивільняється в ході виверження вулканів, і вивчаючи кристали, які почали формуватися всередині магматичних порід, викинутих під час виверження, дослідники відстежили вулканічну активність регіону та її зв’язок зі зникненням льоду.
Науковці виявили, що 26 000-18 000 років тому, під час піка останнього льодовикового періоду, крижаний покрив стримував виверження. Це призвело до накопичення гігантського резервуара магми під поверхнею регіону. Коли крижаний щит розтанув, тиск усередині цього резервуара зріс і зрештою вивільнився, утворивши вулкан Мочо-Чошуенко.
Ця загроза має планетарний масштаб: згідно з дослідженням 2020 року, 245 потенційно активних вулканів нашої планети перебувають під льодом або на глибині 5 кілометрів від нього.
Виверження протягом коротких періодів зазвичай викидають сульфатні аерозолі, що відбивають сонячне світло назад у космос. Після минулих вивержень це призводило до похолодання. У довгостроковій перспективі парникові гази від цих вулканів, імовірно, прискорять зміну клімату, заявили дослідники.
«Згодом кумулятивний ефект багатьох вивержень може сприяти довгостроковому глобальному потеплінню через накопичення парникових газів», – зазначив Морено Єгер.
Днями команда дослідників представила результати своєї роботи на Геохімічній конференції Гольдшмідта – 2025 у Празі.
Фото: pixabay.com
