Ніла Іваненко 
Аналіз сотень фрагментів текстилю, що були виявлені в Юдейській пустелі, засвідчив: 2000 років тому одяг давніх римлян часто був забарвлений не дорогим пурпуром з морських равликів мурекс, а сумішшю дешевих рослинних барвників – марени та вайди.
А отже, згідно з дослідженням, у Давньому Римі процвітала індустрія підроблених предметів розкоші. Про це повідомили науковці з Управління старожитностей Ізраїлю (IAA), автори цього відкриття.
Ілюзія елітарності
Нова робота ізраїльських вчених показала, що в давньоримському суспільстві існував ринок підробок – переконливих імітацій брендових статусних речей. А пурпур, який могли собі дозволити лише найбагатші люди імперії, можна безсумнівно вважати тогочасним брендом.
Одяг у давнину ніколи не був просто функціональним. Він асоціювався з багатством та амбіціями. Якість тканини, декоративні мотиви та особливо колір мали значення. Один лише відтінок міг позначити кордон між елітою та рештою населення, розповіло видання Arkeonews.
І жоден колір, можливо, не був таким престижним, як королівський пурпур. Цей барвник, одержуваний з равлика murex trunculus (та кількох споріднених йому середземноморських морських равликів), вирізнявся рідкістю, високою вартістю та багатоетапним процесом виробництва.
«Забарвлення мурексом було трудомістким процесом, що вимагав великої кількості равликів. Нині ми можемо ідентифікувати унікальний молекулярний склад мурексу, щоб точно визначити, чи справді тканина була пофарбована найпрестижнішим барвником стародавнього світу», – зазначила докторка Наама Сукенік, кураторка відділу органічних матеріалів IAA та провідна експертка з давніх барвників.
Шарлатанська технологія
Лабораторний аналіз підроблених тканин довів, що глибокі пурпурові відтінки є результатом подвійного фарбування двома рослинами, які широко використовувалися на стародавньому Близькому Сході. Йдеться, зокрема, про марену (Rubia), з коріння якої отримували червону фарбу, та вайду (Isatis tinctoria), з якого отримували синій барвник, часто званий «близькосхідним індиго».
Вигляд тканини з частинками рослинної фарби під мікроскопом
Обережно занурюючи тканину у ванну з мареною, а потім у ванну з вайдою (або навпаки), можна було створити насичений відтінок, що візуально не можна було відрізнити від королівського пурпуру. Цей процес вимагав майстерності, але не передбачав використання морських равликів та складних хімічних екстракцій.
«Подвійне фарбування допомогло створити вишукану імітацію, яку можна було легко переплутати зі справжнім королівським пурпуром. Марена і вайда були широко доступними, значно дешевшими та простішими в роботі, ніж равлики мурекс», – пояснила докторка Сукенік. Таким чином за невеликі гроші створювалась ілюзія статусності.
Спадковість ринку підробок
Це відкриття пролило світло на стародавнє явище, що здається напрочуд сучасним. Люди, що хотіли мати статусний вигляд, отримували підроблену розкіш, при цьому не сплачуючи захмарних сум.
Кількість знайдених підробок вказує на те, що така практика в Давньому Римі була поширеною та прийнятною. І це, до речі, не був винахід римлян. Вавилонська клинописна табличка VII століття до н. е. описувала рецепт імітації дорогого пурпуру.
«Людська природа не змінилася, – каже докторка Сукенік. – Навіть в давнину люди хотіли здаватися такими, що належать до вищого соціального класу. Використання штучних барвників уможливило це».
