Ці приховані вулкани часто не беруться до уваги, на відміну від Етни на Сицилії або Єлловстоуна у США, але вивергаються вони частіше, ніж думає більшість людей.
Майк Кессіді, дослідник кафедри географії, наук про Землю та довкілля в Бірмінгемському університеті (Велика Британія) зауважив, що в таких регіонах, як Тихий океан, Південна Америка та Індонезія, виверження вулканів, історія яких маловідома, відбуваються кожні сім-десять років. Наслідки цього можуть бути несподіваними і далекосяжними.
Один з таких вулканів – Хайлі-Губбі в Ефіопії вивергся в листопаді 2025 року вперше за всю історію спостережень (за даними досліджень, принаймні за 12 000 років).
Внаслідок виверження в небо здійнялися стовпи попелу заввишки 13,5 км, а вулканічний матеріал випав у Ємені та поширився в повітряному просторі над північною Індією.
1982 року маловідомий і неконтрольований мексиканський вулкан Ель-Чічон вибухнув після століть бездіяльності. Розжарені лавини з каменю, попелу та газу зрівняли із землею великі ділянки джунглів. Понад 2000 людей загинули, а 20 000 були змушені залишити свої будинки. Проте катастрофа не обмежилася лише Мексикою. Внаслідок виверження у верхні шари атмосфери була викинута сірка, що призвело до охолодження Північної півкулі, зміщення африканського мусону на південь та зрештою – сильної посухи.
Попри ці уроки, світові інвестиції у вулканологію не встигають за ризиками: ведеться моніторинг менш ніж половини вулканів, що діють. А наукові дослідження, як і раніше, зосереджені переважно на небагатьох добре відомих.
Про один вулкан Етну опубліковано більше досліджень, ніж про всі 160 вулканів Індонезії, Філіппін та Вануату разом узятих, розповіло видання Science Alert.
Найбільші виверження зачіпають не лише навколишні населені пункти. Вони можуть тимчасово охолодити планету, порушити мусони та призвести до зниження врожаю у великих регіонах.
У минулому такі зрушення призводили до голоду, спалахів хвороб та соціальних потрясінь. Однак у вчених досі немає глобальної системи, яка допомогла б їм передбачати майбутні ризики та керувати ними.
Щоб розв’язувати цю проблему, команда Кессіді започаткувала Глобальний альянс з оцінки вулканічних ризиків – благодійну організацію, діяльність якої зосереджена на завчасній готовності до потужних вивержень.
Альянс співпрацює з ученими, політиками та гуманітарними організаціями, щоб виявляти недооцінені ризики, посилювати моніторинг там, де це найбільш необхідно, та надавати підтримку спільнотам до того, як відбудуться виверження.
Підступність тихих вулканів
Тож чому прихованим вулканам не приділяється належної уваги? Частково це пов’язано з передбачуваними людськими упередженнями. Багато хто схильний вважати, що те, що було тихим, таким і залишиться. Якщо вулкан не вивергався протягом кількох поколінь, люди вважають його безпечним.
Готовність до вулканів має бути проактивною, а не реактивною. Коли вони перебувають під наглядом, коли місцеві жителі знають, як реагувати, і коли взаємодія та координація між ученими та владою ефективні, можна врятувати тисячі життів.
Таким чином вдалося запобігти катастрофам, що їх могли спричинити вулкани Пінатубо на Філіппінах (1991), Мерапі в Індонезії (2019) та Ла-Суфрієр на карибському острові Сент-Вінсент (2021).
А отже, світові необхідно перемкнути увагу на недостатньо контрольовані вулкани в Латинській Америці, Південно-Східній Азії, Африці та Тихоокеанському регіоні – місцях, де мільйони людей живуть поряд із вулканами, про які мало або зовсім немає історичних відомостей.
Фото: Unsplash
