Лікарі розповіли про сучасні антисептики – що з препаратів антимікробної обробки ран залишиться в новому арсеналі, а що відійде в минуле?
Претензії до йоду
Чутки про те, що хірурги і травматологи нібито більше не використовують йод для лікування пошкоджених м’яких тканин, народилися не на пустому місці: спиртову настоянку йоду медики дійсно вважають неоднозначним засобом, що в деяких випадках не є ефективним, а іноді може навіть стати небезпечним. Фахівці застерігають: не слід заливати рани йодом – ним можна обробляти лише краї і неглибокі садна. Така обробка запобіжить проникненню в рану патогенних бактерій з навколишніх ділянок шкіри.
Коли ж дезінфікуючий розчин потрапить у рану, це може пошкодити слизові або м’які тканини, викликати опік чи набряк і заподіяти сильний біль. Застосування йоду на великих ранах може призвести до проблем з нирками, підвищення рівня натрію в крові та метаболічного ацидозу. Йод протипоказаний на терміні вагітності до 32 тижнів. Не радять медики його використовувати також тим, хто приймає літій. А ще йод здатний викликати алергію і протипоказаний людям із захворюваннями щитоподібної залози.
Пролонгований ефект
Замість спиртового розчину йоду зі старої домашньої аптечки медики радять використовувати повідон-йод і антисептичний препарат на його основі – бетадин (випускається у трьох формах: розчину, мазі та супозиторіїв). Обидва засоби зовнішнього застосування знищують бактерії, віруси, грибки та найпростіших і використовуються для дезінфекції шкіри, лікування ран та опіків, а також для підготовки операційного поля (з хірургічного арсеналу ці препарати нікуди не поділися).
Завдяки поступовому вивільненню йоду, який вбиває ряд мікроорганізмів, хімічний комплекс йоду та водорозчинного полімеру полівінілпіролідону (повідону) забезпечує пролонгований антимікробний ефект, не подразнює шкіру, має широкий спектр дії і не викликає звикання. Повідон-йод входить до переліку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я і перебуває у комерційному використанні з 1955 року, тоді як йод служить у якості антисептика з 1811 року.
Переваги повідон-йоду
Повідон-йод було відкрито у промислових токсикологічних лабораторіях Філадельфії (США) як препарат з потужною антибактеріальною активністю і меншою токсичністю порівняно з настоянкою йоду. Засіб нового покоління подолав такі недоліки свого попередника як подразнення в місці нанесення, токсичність і фарбування тканин, адже йод у сучасному препараті для профілактики та лікування шкірних інфекцій і обробки ран переноситься в комплексній формі, де концентрація вільної речовини є дуже низькою.
Перевагою повідон-йоду є також більш тривалий антисептичний ефект (завдяки повільному всмоктуванню), що робить його вибором для тривалих операцій. У медицині повідон-йод широко застосовується для попереднього та післяопераційного очищення шкіри, лікування і профілактики інфекцій при порізах, опіках, пролежнях і виразках. Повідон-йод випускається у формі розчину, спрея, мазі, хірургічного скрабу та дозованих тампонів і розроблений у концентраціях від 7,5% до 10%.
Пересторога і порівняння
Однак лікарі радять використовувати переважно стерильний повідон-йод, бо нестерильна форма на водній основі заражається умовно-патогенними мікроорганізмами на кшталт Burkholderia cepacia, що вирізняється високою резистентністю до антибіотиків і є стійкою до неагресивного повідон-йоду. Водночас антимікробні тести показали, що повідон-йод знищує стійкі до антибіотиків штами, що спричиняють внутрішньолікарняні інфекції: наприклад, золотистий стафілокок із метициліновою резистентністю.
Антисептик хлоргексидин потребує значно більшого часу дії порівняно з повідон-йодом, і в більшості випадків після обробки ним зберігаються залишкові бактерії, зазначають медики. Проте, хлоргексидин і денатурований спирт використовуються для очищення шкіри перед операцією і вважаються гідною альтернативою повідон-йоду. Зокрема, хлоргексидин значно краще загоює рани з меншим ризиком побічних ефектів і є майже вдвічі ефективнішим у запобіганні інфекції після хірургічного втручання.
Що лікує зеленка
Звичним для нас антисептиком є діамантовий зелений або по-народному зеленка – синтетичний аніліновий барвник з бактерицидною дією стосовно грампозитивних бактерій. Зеленка традиційно використовується для лікування легких гнійно-запальних процесів шкіри (піодермії чи фурункульозу), а також для дезінфекції після травм і операцій. Проте за кілька десятиліть використання багато збудників вже виробили до знайомого засобу резистентність: ефективність зеленки вже давно не досліджувалася.
У західних країнах зеленки в аптеках немає, бо її дієвість як антисептика вважається спірною: так само, як і агресивний спиртовий йод, вона фарбує і подразнює тканини, може обпікати шкіру в місцях пухирців, посилювати свербіж і сповільнювати загоєння ран. Тому немає відповіді на питання, що краще – йод чи зеленка. Жоден із цих засобів не можна наносити на відкриту рану (лише обробляти шкіру навколо), бо тоді спиртові розчини спричиняють хімічний опік, біль і печіння.
Чому не можна використовувати зеленку
Крім того, що зеленка сповільнює загоєння ран, при використанні разом з іншими засобами, що містять органічні сполуки, вона може денатурувати білки й утворити нові шкідливі речовини, а при потраплянні в очі здатна спричинити серйозні травми аж до втрати зору. Не лікує насправді зеленка і вітрянку, а використовується скоріше для підсушування ранок, уникнення зараження та візуального контролю нових висипань, що створює хибне уявлення про лікувальні можливості засобу.
До того ж використання зеленки на великих ділянках загрожує малечі токсичним ураженням, адже що меншим є вік дитини, то активніше речовини всмоктуються через шкіру. Водночас зеленка не знімає властивий вітрянці свербіж, що важливо, аби не пошкоджувати рани і не заносити інфекцію. Більш ефективно мазати рани безбарвними препаратами з діючою речовиною каламіном: такі лосьйони, креми або гелі зменшують свербіння, не сушать, заспокоюють, охолоджують і знезаражують шкіру.
Для чого марганцівка
Ще одним «бабусиним» засобом знезараження є перманганат калію. У народі цей антисептичний та дезінфікуючий засіб називається марганцівкою. З гранульованого темно-фіолетового чи майже чорного порошку (темно-коричневих кристалів з металевим блиском) готують водний розчин для зовнішнього застосування. За наявності органічних речовин, які легко окислюються (гнійних виділень і компонентів тканин), сильний окислювач відщеплює кисень і перетворюється на діоксид марганцю.
Залежно від концентрації в розчині, перманганат калію може мати в’яжучий, подразнюючий чи припікаючий ефект. Протимікробну та дезодоруючу дію зумовлює кисень, що вивільнився. Антисептичним розчином обробляють рани, виразки, опіки та шкірні захворювання (дерматити або грибкові інфекції). Для полоскання та спринцювання застосовують розчини 0,1-0,5%, для змащування або зрошення – 2-5%, для промивання шлунку при отруєнні – 0,01-0,1% (не рекомендується через можливі опіки слизової ).
Чому не можна купити марганцівку
Калію перманганат має побічні дії: у розчинах високої концентрації може подразнювати тканини, а при підвищеній чутливості спричиняти опік. При потраплянні в організм людей зі зниженою кислотністю шлункового соку марганцівка має гемотоксичну дію. При взаємодії засобу з легко окислювальними і деякими органічними речовинами (гліцерином, таніном, спиртом, вугіллям, цукром, органічними кислотами, сіркою, відновленим залізом, натрію нітратом і натрію тіосульфатом) може навіть статися вибух.
Алергія на марганцівку проявляється висипами, свербінням чи анафілактичним шоком. Але не це є причинами того, чому не можна купити марганцівку в українських аптеках. Продаж обмежено урядовою постановою №770 від 6 травня 2000 року як прекурсора, що може використовуватися для виготовлення наркотиків. Замінити марганцівку у знезараженні ран можуть хлоргексидин, 3%-ний розчин перекису водню (як і перманганат калію, це окиснювач), фурацилін або питна сода (для промивання при отруєнні).
Безпечна альтернатива
Замість агресивних засобів, що їх не рекомендовано використовувати при укусах тварин, глибоких опіках, колотих чи рваних ранах, можна обрати хлоргексидин (не піниться і не викликає болю), мірамістин (загоює рани і запобігає інфекційно-запальним захворюванням шкіри та слизових оболонок), октенідин (ефективний проти бактеріальних та грибкових інфекцій). Дія антимікробного розчину октенідину дигідрохлориду заснована на руйнуванні клітинних мембран мікроорганізмів.
Антисептики треба використовувати за призначенням, адже засоби для дезінфекції поверхонь можуть бути занадто агресивними для шкіри та ран. При виборі антисептика варто враховувати протипоказання (зокрема, щодо алергії), перевіряти склад і концентрацію (найбільш ефективною для спиртових антисептиків вважається концентрація до 65%). Безпечною альтернативою є антибактеріальне мило і тепла проточна вода: їх так само можна використовувати для знезараження шкіри й очищення ран від бруду.
