Ніла Іваненко 
У знайденій на руїнах Конімбриги чорнильниці науковці виявили рештки чорнил, які 2000 років тому були виготовлені за багатокомпонентною рецептурою.
Складна формула цих чорнил кинула виклик усьому, що дослідники досі знали про технології письма давніх римлян.
Прорив у вивченні давньоримських технологій
Отже, те, що спочатку здавалося звичайною чорнильницею, продемонструвало дещо важливіше: мікроскопічні сліди складних чорнил, які перевернули уявлення про те, як римляни писали, виробляли пігменти та обмінювалися технологічними знаннями по всій імперії.
Команда археологів та хіміків виявила, що цей крихітний предмет початку I століття нашої ери містив багатокомпонентні чорнила, що поєднували в собі, зокрема, кістяну чернь (сажу), залізо-галові компоненти, віск та тваринний жир. Для провінції, розташованої на крайньому західному краї Римської імперії, такий рівень технологічної складності є несподівано високим.
Про що повідомили вчені?
Чорнильницю відкопали в шарах, пов’язаних за стародавніми будівельними роботами. Дослідники припустили, що цей артефакт міг загубити той, хто був причетний до цих робіт. До його обов’язків, імовірно, входило письмо. Це міг бути, приміром, архітектор, землемір, військовий переписувач або міський адміністратор.
Чорнильниця вагою 94,3 грама виготовлена зі сплаву міді, олова та свинцю, розповіло видання Arkeonews. Завдяки свинцю, якого у сплаві було найбільше, древньому майстру вдалося створити тонкі, рівні стінки та чіткі канавки на зовнішній поверхні судини. За свідченням науковців, цей виріб можна віднести до найбільш високоякісного письмового приладдя тих часів.
Виявлення римської чорнильниці із залишками чорнила – виняткова рідкість для археологів. Більшість стародавніх чорнил були водорозчинними та швидко руйнувалися через вологість. Однак артефакт із Конімбриги зберігав щільний шар пігменту майже два тисячоліття.
Рецептурні тонкощі
Щоб глибше вивчити молекулярний профіль чорнил, дослідницька команда застосувала цілий комплекс сучасних методів, таких як ядерно-магнітно-резонансна спектроскопія, піроліз ний, рентгенофлуоресцентний та хроматографічний аналіз. Результати вразили вчених.
Основним пігментом був аморфний вуглець – сажа, отримана внаслідок високотемпературного горіння хвойної деревини. Ця сажа забезпечувала тонку, насичену чорну основу, що притаманна традиційним римським вугільним чорнилам.
Сліди фосфату кальцію вказували на присутність кісткового чорного пігменту, отриманого внаслідок смаження кісток тварин. Окрім цього дослідники виявили залізовмісні сполуки, властиві залізо-галовим чорнилам.
Стабілізувалася суміш бджолиним воском, що служив загусником, а також тваринним жиром, що підвищував в’язкість. Ці інгредієнти відігравали вирішальну роль після нанесення чорнил: висихаючи, вони утворювали тонкий захисний шар лаку, що запечатував кожну букву та надавав тексту блиску. Завдяки цьому фінальному ефекту рукопис ставав довговічнішим, що було особливо важливим для військових документів.
Дослідники вважають, що виробник чорнил міг також додавати до них леткий компонент – аналог скипидару, щоб суміш можна було довго використовувати.
Такі багатокомпонентні чорнила (так звані змішані) фігурували у древніх текстах, але майже ніколи не підтверджувались прямими археологічними відкриттями.
