Ніла Іваненко 
Чому деякі люди легко скидають вагу, тоді як інші тяжко борються з кожним зайвим кілограмом?
Згідно з новим дослідженням, відповідь на це запитання приховують наші гени. Команда вчених з Ессекського університету (Велика Британія) виявила, що секрет схуднення полягає в комбінації 14 так званих генів худорлявості. Саме завдяки їм деякі учасники дослідження скидали під час тренувань вдвічі більше ваги.
Про що дізналися вчені?
Науковці залучили до 8-тижневого дослідження 38 британців віком від 20 до 40 років. Пройшовши ДНК-тест, вони мали бігати по пів години тричі на тиждень, розповіло видання Daily Mail.
Дослідники попросили учасників дотримуватися звичного раціону та способу життя, а також не займатися жодними іншими фізичними вправами. Під час експерименту вчені регулярно зважували учасників. Команда виявила, що наприкінці дослідження найбільше схудли ті, хто мав більше генів худорлявості. Ці учасники втратили близько 5 кілограмів, тоді як бігуни, що не мали таких генів, позбавилися в середньому 2 кг.
Найбільш важливим виявився ген PPARGC1A: він кодує білок PGC-1-a, що допомагає регулювати обмін речовин. За словами дослідників, цей ген відповідав за втрату близько двох третин ваги та був присутній в учасників, котрі втратили найбільше кілограмів.
Як зазначив доктор Генрі Чанг зі Школи спорту, реабілітації та фізичних вправ (керівник дослідження), попри отримані результати, вирішальне значення для схуднення мають спосіб життя та раціон.
«Це дослідження виявило деякі важливі гени, що пов’язані зі зменшенням розміру джинсів, але слід пам’ятати, що ці гени не дадуть жодного ефекту без вправ і зміни способу життя», – зауважив він. На думку доктора Чанга, без цих факторів гени «не розкриють свій істинний потенціал».
Учений наголосив, що окрім втрати ваги, фізичні вправи приносять багато користі – від покращення ментального здоров’я до зміцнення серцево-судинної системи. Тож він рекомендує продовжувати тренування, навіть якщо вага істотно не змінюється.
Результати дослідження опублікував журнал Research Quarterly for Exercise and Sport. Ця робота тісно пов’язана з попереднім дослідженням доктора Чанга, яке показало, що ефективність бігу також корелює з генетикою.
«З огляду на те, що ожиріння стає дедалі серйознішою проблемою суспільства, всебічне знання того, як гени та їхні алелі пов’язані з реакцією організму на тренування, зробить революцію в індивідуалізації та ефективності програм фізичних вправ», – вважає Генрі Чанг.
***
Близько двох десятиліть тому вчені з Бристольського університету виявили особливий ген – рецептор меланокортину 4 (MC4R). Він виробляє білок, що надсилає сигнали сенсорам апетиту в мозку, які вказують на кількість накопиченого нами жиру.
Коли цей ген працює неправильно, наш мозок думає, що в нас менше жирових запасів, ніж є насправді, та подає сигнал про те, що ми зголодніли й нам треба поїсти.
Дослідники виявили, що приблизно одна людина із 340 може бути носієм мутації гена MC4R. А це означає, що вона, швидше за все, ще з молодості важитиме більше.
Ці результати вчені отримали під час вивчення гена MC4R у випадкової вибірки з 6000 учасників, що народилися у Бристолі в 1990-1991 роках.
Фото: pixabay.com
