Листя популярної ягідної та ландшафтної культури з народною назвою «морва» має причетність до шовкової тканини, пластична крона може використовуватися в «зеленій архітектурі», а схожі на малину й ожину різнобарвні плоди мають дозріти, щоб нікого не отруїти. Ще більше цікавих фактів про червневу ягоду та рецепти страв з нею – у матеріалі 50Plus.
Стійка та гнучка
За легендою, у палестинському місті Єрихон і досі росте шовковиця, в тіні якої вкривався Ісус. І дійсно шовковиця або тутове дерево – ботанічний довгожитель: тривалість його віку зазвичай становить 200 років, а деякі рослини живуть 300–500 років. В Україні здавна вирощували життєстійку світлолюбну культуру з родини тутових, адже вона не потребує дбайливого догляду, є витривалою до посухи, морозу, газів чи пилу, росте на будь-яких ґрунтах і здатна міцно «стояти на землі». Потужна стрижнева коренева система може сягати 1–2-метрової глибини і розростатися в усіх напрямках, підриваючи і сусідні насадження, і підземні комунікації, і кам’яні фундаменти (через що шовковицю не саджають біля будівель).
Стандартною висотою тутового дерева є 10–15 метрів (навіть карликові сорти виростають до 3 метрів). Обрізка гілок збільшує густоту крони і дозволяє отримати бажану форму рослини. Шовковиця може бути пірамідальною, кулястою або плакучою, що має значення у використанні в озелененні. Плакуча шовковиця має пониклі гілки, які ростуть не вгору, а вниз. Якщо їх регулярно підстригати, то крона матиме вигляд охайних кучериків. Вкорочене навесні гілля за літо відросте, а необрізані гілки доростуть до землі, і дерево матиме «довге волосся». Змінювати «зачіску» плакучій шовковиці можна щороку. Молоді гілки є пластичними і легко гнуться, тож Їх можна підв’язувати, роблячи арки чи живопліт.
Секрети розмноження
Вкорінюється тутове дерево навіть з прихиленої до землі гілки. Для отримання нового вкоріненого пагону треба пригнути навесні нижню гілку і трохи прикрити її землею (потім відводок можна буде відокремити від материнської рослини і посадити на інше місце). Розмножується шовковиця відводками, живцями, щепленням або насінням. Щоб виростити шовковицю зі зрілих ягід, треба залишити опалі плоди на сонці для прокисання, а надалі залити водою і перетерти кашку руками: насіння спливе на поверхню. Для плодоношення дводомної, роздільно-статевої, вітрозапилювальної рослини необхідно мати в насадженнях чоловічі і жіночі екземпляри або прищеплювати в крону живці іншої статі.
Розрізнити чоловічі і жіночі рослини легко з початком плодоношення: запліднюються дерева жіночої статі. Мають «статеві відмінності» і зібрані в суцвіття-сережки квітки шовковиці. Чоловічі сережки є пухкими, пониклими, загнутими і більшими за короткі та щільні колосоподібні жіночі маленькі напівкруглі суцвіття. Зеленувато-жовті дрібні жіночі квітки містять маточки, що вирізняються здутою вазоподібною структурою, а чоловічі сережки мають тичинки – довгі, тонкі нитки шпилькоподібної структури. Так само серед шовковиць є дерева з чоловічими та жіночими квітками в одному суцвітті. Залежно від стадії дозрівання, на одному дереві можуть бути плоди різного забарвлення.
Різновиди рослини
В процесі дозрівання ягоди шовковиці змінюють колір від зеленого або білого до рожевого, червоного, фіолетового і чорного. Незрілі зелені плоди вживати не можна, бо їхній білий сік є отруйним – може подразнювати слизову і шкіру, збуджувати нервову систему, мати галюциногенний ефект, викликати нудоту та судоми. Натомість стиглі ягоди – безпечні. Залежно від різновиду тутового дерева (шовковиця налічує 16 видів і 400 сортів), солодкі плоди бувають білими, рожевими, червоними та темно-пурпуровими. Дізнатися про сорт шовковиці можна за формою та кольором листя і стовбура. Червона шовковиця має тьмяне темно-зелене листя, а біла – блискуче яскраво-зелене. Перше – шорстке, грубе і більш дрібно зазубрене.
І хоча біла шовковиця є багатшою на залізо та вітамін С, найбільш смачними та корисними вважаються ягоди поширеної в Україні чорної шовковиці (дерево Mórus nígra вирізняється темно-вишневим, майже чорним стовбуром, за яким цей вид можна визначити навіть без урожаю). Зокрема, сорт такої шовковиці «Чорний принц» містить більше антоціанів – потужні антиоксиданти і надають плодам темного забарвлення. Цей сорт цінується за мінімальні експлуатаційні витрати, бо він рано починає плодоносити (вже з другого року) і дає рясний урожай солодких 5-сантиметрових ягід. Але соковиті плоди тутового дерева легко мнуться і швидко псуються, що ускладнює їх транспортування за межі регіону вирощування.
Священне дерево
Крім чорної шовковиці, популярністю в Україні користується шовковиця біла – вона ще більш морозостійка, ніж чорна (витримує 35-градусний мороз), але має дещо дрібніші супліддя завдовжки до 4 см. Її соковиті білі, жовті чи рожеві ягоди мають приємний кисло-солодкий смак. Рясно плодоносить (темно-фіолетовими ягодами) і плакуча шовковиця, що використовується з декоративною метою у «зеленому дизайні»: красива рослина з довгими звисаючими пагонами ― це затребувана в озелененні штамбова шовковиця Пендула. Унікальний вигляд культури, яка вирощується на штамбі, гарантував їй місце у парках та скверах, де таке тутове дерево є модним вибором ландшафтних дизайнерів.
В Афганістані й Ірані шовковиця є деревом «родинним» і росте у кожному дворі, бо за стародавньою традицією тамтешні сім’ї збираються за столом під тутовим деревом, щоб почуватися захищеними: вважається, що шовковиця відганяє злих духів. Позаяк у Середній Азії та східних країнах тутове дерево є священним, з його кори роблять обереги й амулети. Монахи при буддійських храмах у Південно-Східній Азії з часів Кхмерської імперії виготовляли з кори тутових дерев папір для книг, а в Японії найтонший у світі папір тенгуджо традиційно виготовлявся зі стебел шовковиці (козо). Культуру, батьківщиною якої є Персія, вирощують в Азії, Китаї, Європі, Африці, Кавказі, Північній Америці й Японії.
Безвідходне використання
У Центральній Азії з шовковичного борошна печуть коржики та млинці. На Кавказі з висушеної та змеленої ягоди роблять лаваш. Кавказці готують із тутових ягід уварений сік дошаб або бекмез (пекмес) – густий концентрований ягідний сироп медової консистенції без додавання цукру. Уварений і згущений шовковичний сік за консистенцією нагадує мед. А ще тут варять із шовковиці варення, чай і компот, женуть із соку тутового дерева горілку (тутовку), готують вино та оцет. Карабахці кажуть, що мають двох дітей: дочкою вважають виноградну лозу, сином – тутове дерево. З дерева шовковиці вірмени й азербайджанці виготовляють бочки і будматеріали, з кори роблять лико та папір, а з листя – жовту фарбу.
Культовим є тутове дерево і в китайській культурі. З давніх часів образ шовковиці в китайській поезії відсилав до теми любовного побачення: саме такий підтекст має назва пісні «В тутах» у давньокитайській «Книзі пісень» XI–VIII століть до н. е. Саме китайці пов’язали тутове дерево з шовковою тканиною і довго тримали технологію виготовлення шовку у таємниці. Давні греки і римляни ладні були вважати, що китайський шовк виробляється з пір’я невідомих їм тропічних птахів. І лише монахи-бенедиктинці розкрили у VІ столітті китайський секрет виготовлення шовку, коли принесли в костурах (палицях-тростинах) кокони гусениць-шовкопрядів. Відтоді в Європі й Азії разом із шовкопрядом поширилася і культура шовковиці.
З підказки природи
Щорічний фестиваль тутового шовкопряда проводиться на Кіпрі на честь шанованої гусениці й її годувальниці. Навіть своєю назвою шовковиця зобов’язана тому факту, що її листям харчується гусінь шовкопряду. Його лялечка звита з шовкової нитки, тож натуральний шовк є продуктом взаємодії рослини і комахи: листя шовковиці (переважно білої) має виняткове екологічне значення як джерело єдиної їжі для шовкопряда, кокон якого використовується для виготовлення шовку. Використовувати в їжу листя тутового дерева комаха навчила і людей: з цієї сировини виробники у промислових обсягах виготовляють чай. Можна готувати напій, що зміцнює імунітет і знижує рівень цукру в організмі, і зі свіжого листя шовковиці.
А шовковиця Геншин – це не новий сорт тутового дерева, а предмет із сучасної комп’ютерної гри китайських розробників Genshin Impact, що буквально означає «Початковий бог». Вже за перший рік виручка від запуску продукту склала понад $3 мільярди, що стало рекордним показником серед усіх відеоігор, що випускалися будь-коли в історії (прибуток з 2017 року перевершив $4 мільярди). Тож недаремно кажуть: «Як ви корабель назвете, так він вам і попливе». Шовковиця – рослина щасливої долі. Вона має добру репутацію, бо здавна зцілює людей. Що саме таким її можливостям сприяє, пояснюють дієтологи та лікарі, які звертають увагу на склад тутових ягід і попереджають про випадки, коли вживати шовковицю не варто.
Користь і застереження
Шовковиця містить у своєму складі низку корисних речовин: вітаміни А, В, С, Е, К, калій, кальцій, мідь, залізо, магній, натрій, фосфор, селен тощо. В 100 грамах сирої шовковиці міститься 44% добової потреби в вітаміні С та 14% добової норми заліза. Ягоди на 20% складаються з легкозасвоюваних цукрів і містять органічні кислоти. Водночас калорійність шовковиці є незначною: у 100 грамах свіжих ягід – лише 43 кілокалорії (сушена шовковиця має енергетичну цінність 372 кілокалорії на 100 грамів продукту). Полісахариди шовковиці мають ренопротективні, гепатопротективні, імуномодуляторні, протизапальні, антиоксидантні й антидіабетичні властивості. Як лікувальний засіб при діабеті шовковицю треба вживати в сушеному стані.
Тутові плоди інгібують фермент монооксидазу, що є перспективним для лікування гіпертонії та хвороби Паркінсона – розповсюджених проблем людей похилого віку. Лікарі радять вживати шовковицю при анемії, порушеннях обміну речовин, перевтомі, безсонні, набряках, простатиті, стоматиті, захворюваннях горла, нирок та серця. Але гіпертонія може бути протипоказанням до вживання тутових ягід через ризик підвищення тиску у спекотну погоду (треба радитися з лікарем). Безпечною кількістю для вживання дорослою людиною, що не має алергії на шовковицю, є 300 грамів ягід на добу. Перевищення норми та вживання шовковиці натщесерце може спровокувати розлад шлунково-кишкового тракту, блювання та діарею.
Що приготувати з сезонної ягоди
Без втрати смаку і зовнішньої привабливості свіжі плоди можна зберігати в поліетиленовому пакеті в холодильнику впродовж трьох днів, а для більш тривалого зберігання шовковицю варто заморозити або висушити. Ягоди можна вживати у свіжому стані, а також використовувати для приготування варення, пирогів, десертів і напоїв. Пропонуємо кілька актуальних рецептів.
Варення з білої шовковиці на зиму
Інгредієнти: шовковиця – 1 кг; цукор – 1 кг; ванілін – 5 г; вода – 300 мл.
Ягоди перебираємо, промиваємо, видаляємо плодоніжки.
Наливаємо в емальовану каструлю воду, всипаємо цукор і варимо сироп на повільному вогні. Готовий сироп охолоджуємо і всипаємо в нього підготовлені ягоди. Перемішуємо дерев’яною ложкою і ставимо на вогонь.
Доводимо до кипіння, прибираємо каструлю з вогню і даємо охолонути.
Повторюємо такі дії 3–4 рази. Перед останнім нагріванням додаємо ванілін і перемішуємо.
Розливаємо шовковичне варення у стерилізовані банки, закочуємо кришками, вкриваємо ковдрою і залишаємо охолоджуватись.
Морозиво з чорної шовковиці
Інгредієнти: шовковиця – 400 г; згущене молоко – 100 мл; молоко – 150 мл.
Шовковицю миємо, обсушуємо і перебиваємо у блендері з молоком та згущеним молоком.
Розливаємо суміш у форми і ставимо на ніч у морозилку.
Охолоджуватися молочно-ягідна маса має не менше 3–5 годин. Після цього шовковичне морозиво буде готове.
Пиріг без яєць із шовковицею
Інгредієнти (на 6 порцій): шовковиця – 300 г; манна крупа – 200 г; цукор – 200 г (+1 ст. ложка для посипання); борошно – 180 г; кефір – 450 мл; рослинна олія – 100 мл; сода – 1 ч. ложка.
Знадобиться пергамент і форма для випікання діаметром 24 см.
Готуємо тісто. У ємність всипаємо просіяне борошно, цукор, манку і соду – всі складники перемішуємо. Додаємо до суміші кефір та олію. Збиваємо вінчиком до консистенції сметани.
Дно форми для випікання застеляємо пергаментом і викладаємо тісто, рівномірно розподіляючи його лопаткою.
Промиваємо шовковицю і викладаємо на друшляк для стікання води. Додаємо цукор і перемішуємо. Викладаємо ягоди зверху на пиріг, трішки притиснувши до тіста лопаткою.
Розігріваємо духовку до 160°С і ставимо пиріг випікатися на 45 хвилин.
Готовий пиріг дістаємо з форми і даємо охолонути. Перед подачею присипаємо зверху цукровою пудрою.
…В Україні сезон шовковиці триватиме до середини літа, тож маємо ще два тижні, щоб насолодитися корисною ягодою і заготовити її про запас.
Пропонуємо смачні рецепти та цікаві факти про інші ягоди:
Смородина і порічка: ягоди з власною історією
Вишня: «райська ягода» та український оберіг
Фото: pixabay.com, pexels.com
