Червень та липень – сезон заготівлі лікарських рослин. Як це робити правильно? Чому одне зілля належить зрізати на світанку, а інше – у полудень? Чи можна складати разом листя та квіти? І де зберігати матеріал, щоб він не псувався? Розповідаємо, яке значення мали трави для наших пращурів і чим може допомогти людині природа сьогодні.
На піку сили
Нинішню пору природознавці визнають найкращим періодом для активного збору та заготівлі дикорослих лікувальних трав України, адже сонце на небосхилі перебуває у найвищій точці, і місцеві рослини максимально наливаються соками, утворюють бутони та квітнуть. Саме в цей час флора має найбільшу цілющу силу, яка надалі зменшуватиметься по мірі визрівання насіння. Серед лікарських рослин, що зараз квітнуть, особливою популярністю у травників користуються звіробій, меліса, м’ята, деревій, календула, череда, чебрець, подорожник, полин, ромашка аптечна, материнка і липа. З лікувальною метою ці рослини збирають з початку бутонізації до завершення цвітіння.
Не лише ентузіасти-травники заготовляють «зелені ліки» для потреб народної медицини. Промисловим вирощуванням лікарських рослин в Україні займаються спеціалізовані господарства, а населення може культивувати лікувальні трави на присадибних або дачних ділянках. Дикорослі трави треба збирати в екологічно чистих місцях (навіть спеціально відведених), щоб не нашкодити здоров’ю хімічним чи радіаційним забрудненням. Найбільше цінуються лікарські рослини Карпат – вони убезпечені від екологічних негараздів ізольованістю гірського ландшафту та відсутністю промислових викидів. Найкращими місцями збору вважаються карпатські ліси, луки, узлісся, береги річок і сільськогосподарські угіддя.
Правила збору
При заготівлі лікарських трав важливо дотримуватися загальних правил:
- збирати зілля треба у суху погоду, щоб волога не призвела до пліснявіння;
- щоб забезпечити якість матеріалу, збирати варто лише здорові рослини;
- збирати цілющі трави можна зранку або ввечері – з 8.00 до 9.00 та з 16.00 до 19.00;
- краще не рвати трави, а зрізати їх гострим ножем, щоб не пошкодити руки жорсткими стеблами;
- не можна збирати всі трави на одному місці, бо надалі там вже нічого не виросте;
- не слід видирати рослину з коренем, якщо він не потрібний для заготівлі;
- кору треба збирати з сухостою, а не з живих дерев, а живий стовбур не можна «роздягати» на великій площі, бо грубо пошкоджене дерево загине;
- складати зібраний матеріал належить у кошик з натуральної лози або у лляний мішечок, а не в целофановий пакет, в якому через конденсат трава зіпріє;
- квітки треба складати окремо від стебел, щоб вони зберегли свій аромат;
- зберігати заготовлений матеріал необхідно подалі від пахучих речовин, у сухому і темному місці.
Щоб зберегти корисні властивості лікарських трав, збирають їх здебільшого вранці і в суху погоду. Якщо напередодні дощило, то варто зачекати зі збором принаймні день – просохлі лікарські рослини швидше сушитимуться і краще зберігатимуться. Водночас, т. зв. місячні трави, які мають в листі багато рідини (хвощ болотний, подорожник чи латаття) треба збирати за ранковою або вечірньою росою, бо саме в такий час вони мають найсильнішу енергетику, а т. зв. сонячні трави (звіробій чи мати-й-мачуху) збирають опівдні – саме у розпалі спеки вони містять найбільшу концентрацію сонячної енергії.
Технологія засушування
Порядок сушіння:
- розподілити сировину тонким шаром між двома газетними сторінками (на одну кладемо трави, іншою накриваємо);
- помістити засушуване зілля у тепле та темне провітрюване місце;
- періодично міняти газети на сухі (в перші два дні – щодня, надалі – в міру їх зволоження).
Головними помилками є сушіння трав товстим шаром на незмінюваній газеті (через вологість сировина загниє), на сонці або в закритому приміщенні (коморі) без вентиляції (наслідками можуть стати вогкість, цвіль, мошки, таргани і втрата корисних властивостей лікарських рослин). Якщо основна волога з рослин уже вийшла, але трави ще не висохли остаточно, досушити їх можна в електричній духовці (але не газовій, щоб не сталося займання від полум’я): треба висипати зілля на деко і поставити на 40 хвилин у духовку 50°C. Належним чином висушяться цілющі трави в спеціальній електричній сушарці для фруктів та овочів: треба завантажити туди сировину на 3 години. Сушити дикорослі трави слід доти, поки вони не почнуть ламатися.
Лайфхаки від травників
Фахівці радять користуватися спеціально призначеними для сушіння трав багатоповерховими сіточками на застібках, в яких рослини зручно підвішувати і вентилювати. Для прискорення ефекту лікувальні трави треба перед сушінням попередньо подрібнити на шматочки. Якщо потрібна сировина з цілими гілочками, то можна сушити трави й у пучку: наприклад, полин гіркий чи молоді пагони верби підвішують у тонких пучках під стелею на горищі чи в іншому підходящому місці у домі: запашна сировина наддасть помешканню трав’яного аромату. Звіробій сушать у пучечках, підвішуючи стебла квітками донизу. Сушіння триває від кількох днів до кількох тижнів. Готовність висушеної сировини перевіряється подрібненням.
Коли листя, стебла та квіти легко дрібняться, це свідчить про їх готовність до тривалого зберігання. У недосушених травах можуть завестися шкідники, тож такі рослини не матимуть користі та ще й завдаватимуть шкоди приміщенню, де зберігаються. У полотняний чи паперовий мішечок, що їх радять до застосування деякі травники, може проникнути волога, тому краще в них готовий матеріал не складати. Зберігати цілющі трави треба у скляному, щільно закритому посуді, подалі від домашніх тварин і дітей. Термін зберігання – до 3-х років, але з часом корисні властивості трав втрачаються, тож досвідчені травники зберігають свої трофеї не більше року, поновлюючи склад домашньої «зеленої аптеки» щоліта.
Лікарські рослини для дітей
Особливо важливо дотримуватися визначеної технології заготівлі при збиранні лікарських рослин для дітей. Для юних споживачів підходять цілющі трави з м’якою дією – концентрація активних речовин у цьому разі має бути меншою, ніж для дорослих. Для приготування чаїв та настоїв для дітей зазвичай обирають м’яту перцеву, листя та ягоди малини, липу серцелисту, шипшину, ромашку аптечну, календулу, подорожник. Щоб уникнути алергічних реакцій та інших непередбачених наслідків, звернення до народної медицини треба узгоджувати з лікарем.
Малина
Листя та ягоди малини мають жарознижувальну, потогінну і протизапальну дію, тому використовуються при застуді і лихоманці.
Календула або нагідки
Протизапальна, антисептична та ранозагоювальна дія календули карпатської пояснюють її використання у лікуванні подряпин, порізів та опіків. Квітки нагідок, що містять каротиноїди і флавоноїди, застосовуються для полоскання ротової порожнини при стоматиті та горла при хронічному тонзиліті. Квіти календули лікують захворювання шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи (зокрема, миготливу аритмію).
Подорожник
Розповсюджений бур’ян має ранозагоювальну, антисептичну і протизапальну дію, тож використовується для лікування порізів, подряпин та опіків.
Шипшина
Лікувальні властивості мають не лише багаті на вітамін С плоди лікарської рослини, що справляють загальнозміцнюючу й імуностимулюючу дію і застосовуються в народній медицині для профілактики та лікування авітамінозу, застуди, захворювань шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки та серцево-судинної системи. Терапевтичний ефект так само мають листя, пагони, пелюстки та коріння шипшини, відвари з яких допомагають при атеросклерозі та сечокам’яній хворобі.
Ромашка аптечна
Завдяки своїй заспокійливій, протизапальній і антисептичній дії, запашна рослина використовується для полегшення зубного болю, при застуді та розладах травлення.
Липа серцелиста
Через протизапальну, потогінну та заспокійливу дію липовий цвіт є ефективним при лихоманці та застуді.
М’ята перцева
Ароматна й освіжаюча трава має спазмолітичну, заспокійливу та протизапальну дію, тому допомагає при кольках, розладах травлення і нудоті.
Зелені ліки
Загалом фітотерапія як метод лікування і профілактики захворювань із застосуванням лікарських рослин є частиною клінічної медицини і може використовуватися окремо або сумісно з іншими призначеними методами лікування. Втім, як і всі ліки, трави можуть в одному допомагати, а в іншому шкодити. Наприклад, звіробій – це користь і шкода, бо він викликає безсоння, світлобоязнь і знижує ефективність деяких препаратів. Його сильнодіючі активні речовини протипоказані дітям до 12 років, людям із підвищеною збудливістю центральної нервової системи і жінкам у період вагітності та лактації. Водночас звіробій звичайний є ефективним при сечокам’яній хворобі, розладах шлунково-кишкового тракту, застійних процесах у жовчному міхурі та печінці.
Звіробій може застосовуватися як профілактичний засіб для запобігання пародонтиту: при стоматиті та гінгівіті відвар рослини чи настій для обробки рота усуває неприємний запах, лікує кровоточивість ясен і запальні процеси. В’яжучі складники роблять траву дієвим засобом для лікування інфікованих ран, травної та сечовидільної системи. При затримці рідини в організмі звіробій може застосовуватися як діуретик. Лікувальні властивості звіробою зумовлюють його спроможність зміцнювати волосся, позбавляти вугрів та ознак старіння. Готовність рослини до збору визначається за станом плодів, які мають бути незрілими. Для заготівлі зрізають верхівку стебла (25–30 см). Сировину сушать на горищі чи під навісом при температурі до 40°С.
Лікувальні трави України
Які дари місцевої природи можна використовувати для покращення здоров’я?
Чебрець
Наступна лікарська рослина є антисептичним, відхаркувальним, заспокійливим і протизапальним засобом. Лікувальні властивості чебрецю дозволяють застосовувати його при кашлі, бронхіті, проблемах травлення та нервових розладах. Чебрець має користь як зовнішній засіб при захворюванні суглобів і для загоєння ран.
Череда трироздільна
Популярна в народній медицині рослина покращує травлення і нормалізує порушений обмін речовин. Лікарська рослина має сечогінну, жовчогінну, потогінну, бактерицидну, протизапальну й антиалергічну дію.
Полин гіркий
Пахуча рослина поліпшує роботу травної системи, підвищує апетит, покращує стан при болісних менструаціях, усуває зубний біль і застосовується як снодійне. Настоянки та відвари полину мають жовчогінний ефект і виявляють ефективність проти паразитів. Застосування полину гіркого сприяє схудненню й очищенню від токсинів. Компреси з соком полину допомагають проти набряків, а також загоюють шкірні ушкодження. Полоскання рота протимікробним відваром полину прискорює загоєння слизових оболонок і усуває запалення.
Меліса лікарська
Трав’янистий багаторічник із приємним лимонним запахом – популярна сировина для заспокійливих чаїв. Серед лікувальних властивостей цієї рослини – знеболююча, жовчогінна та протизапальна.
Материнка
Народна назва цієї лікарської рослини – душиця. Лікувальні властивості материнки визначаються її цілющим складом: дубильними речовинами, ефірними оліями, алкалоїдами та поліфенольними сполуками. Ця трава має антиоксидантну, антисептичну й антигельмінтну дію. У народній медицині настій вживають при нервових розладах, судомах, безсонні, гіпертонії, головному болю, гінекологічних захворюваннях, атеросклерозі тощо. Це седативний, знеболювальний, відхаркувальний та протизапальний засіб. Материнка підсилює лактацію, тонізує міометрій, активізує сечовиділення і стимулює перистальтику. Трава входить до складу грудного і потогінного зборів, знеболювальних зубних крапель і мазей для лікування ревматизму.
Рослини-обереги
Знахарі говорять, що віра у чудодійну силу цілющих трав – особиста справа кожної людини, але звертаючись по допомогу до народної медицини, варто довіряти методам, перевіреним багатьма поколіннями. Адже саме з рослин уперше був виготовлений аспірин: джерелом саліцилової кислоти стала вербна кора. Для багатьох травників щорічний збір рослин сам по собі стає терапією. Знання про магічний вплив рослин на людське благополуччя до нас дійшли від пращурів. Відьми споконвіку використовують трави для очищення від негативної енергії, привороту чи захисту від пристріту. Від недоброзичливців наші предки застосовували ялівець, для чищення домівки – полин, для захисту житла – будяк і цибулю.
Сьогодні від стресів травники радять ефірну олію кедра, для зцілення – корицю, для сну – розмарин. З українського барвінку дівчата недаремно плетуть вінки на Івана Купала – кажуть, що він привертає кохання. Сильними оберегами здавна вважаються папороть, хміль, кріп, м’ята, кульбаба, кропива, конюшина, звіробій, мак, калина, акація, яблуня, дуб та береза. «Зелені донори» підживлюють нас у слабкості, тож дари природи треба брати з турботою про корисний спадок: збираймо трави з любов’ю до навколишнього середовища, світлими думками і вдячністю.
Фото: pexels.com
